- Я вже не впізнаю людину в дзеркалі. Я навіть боюся торкатися руками свого обличчя. Може це один великий жарт? Адже з вами траплялося таке? Хоча так. Траплялося. Ну згадайте як ви видозмінювались. Коли ви прокидались – бачили одну людину, а коли лягали спати – зовсім іншу. І обидві ці людини не схожі на вас справжнього. А коли вас фотографували в той час як ви спите? Адже вам взагалі не хотілося бачити цих фотографій, і ви відповідали «Це не я». Тоді де ж ми? Де та людина, котра буде «Я», котру будуть впізнавати по їй цілісній, а не тільки за її рисами обличчя? І навіть якщо спробувати не спати у вас все одно нічого не вийде. Хоча може відображення – лише плід уяви? Не по-справжньому? Адже я просто боюся дивитись у дзеркало. Хоча з іншого боку мені буде з ким випити.
- Як давно це у вас?
- Не знаю. Близько трьох, або чотирьох хвилин.
