Надворі ще темно і вже зимно. Треба встигнути попрощатися зі світом до настання світанку, щоб встигнути привітатися з ним до настання темряви. Сьогодні я знову недоотримав добової дози Тебе і скоро у мене почнеться ломка. Останнім часом я недоотримую її регулярно, але ти мені нічим не допоможеш. Я тут, ти там. Чи може навпаки - ти там, я тут. У тебе свій монітор, своя клавіатура і як наслідок своє бачення нашого світу. Це якщо він взагалі існує, цей наш світ. Тобто світ у тебе свій - з тої сторони монітору. Монітори різні - значить і світи різні, так напевно. На клавіатурах різні мовні розкладки, а значить ми говоримо різними мовами. А значить не можемо знайти спільної мови. Тобто спільної клавіатури у нас нема. Що я плету... Так і з розуму зійти недовго. Здається я живу не тут, не собою... а десь там, живу в тобі, твоїми думками і проживаю твоє життя. Хоча я не знаю, яке у тебе життя. Ну бо ти ж там! А я тут. А як я тоді можу проживати життя, про яке я не знаю? Не знаю. Заплутався я тут, сам до себе говорю,... а ти вже спиш. Ну а чого ж тобі не спати в четвертій ночі? Якби ти проживала моє життя, то ти б не спала. Але чого ж тобі проживати моє життя? Стоп, якщо я проживаю твоє життя - значить я зараз повинен спати? І повинен бачити що тобі сниться. Але я не бачу. Значить це все тільки ілюзія... Або тобі нічого не сниться. Правильно, Ти ж втомлюєшся за день, звісно тобі нічого не сниться! Ну слава Богу, з цим розібралися, можна лягати спати. Бо надворі ще темно і вже зимно. Треба встигнути попрощатися зі світом до настання світанку, щоб встигнути привітатися з ним до настання темряви. Сьогодні я знову недоотримав... Ні, стоп, це вже було... Ці думки я вже колись думав. Може вчора? Так, пригадую, вчора я також недоотримав добової дози Тебе. Цікаво, а якщо по кілька разів думати одні і ті ж думки - час можна повернути на попереднє місце? На те місце, в якому він був, коли я думав ці думки попереднього разу? Чи простіше все-таки з розуму зійти? А якщо думати думки іншої людини - можна стати тією людиною? Щоб проживати її життя цілком законно? А сенс? Про кого тоді я буду думати, якщо буду тобою? Про мене? А що може бути цікавого у думанні про мене? Напевно тому Ти про мене і не думаєш. Чи думаєш? А якщо думаєш, то що Ти про мене думаєш? І навіщо Ти про мене думаєш? Думаєш мені тут легко, коли Ти там про мене думаєш? Чи не думаєш? Думаєш мені тут легко, коли Ти там про мене не думаєш? Надто багато знаків запитання у моєму божевіллі. Надто багато повторів. Самоповторів. Самопотворів. Потворних повторів… Боже, я вoлію… Треба не забути завтра спитати Тебе чи щось снилося. А якщо справді щось снилося, а я цього не бачив... То чиє тоді життя я проживаю? Якщо не твоє... і точно вже не своє... то чиє? У кого б це дізнатися... А то інтернет обірвався і гугль заснув. І мені пора. Бо надворі ще темно і вже зимно...
