Майже 12 година дня, а в хаті - ще й досі тихо. На кухні повно не доїденої їжі: там півкотлети, там бутерброд уже без ковбаси, а там чиясь п'яна морда в салаті. На підлозі розбитий стакан. У вітальні повно незнайомців, що крепко сплять хто-де. Ведмежа скрутилося на кріслі, білченята на підвіконні. Шпак, дятел і ворона висілись на кришталевій люстрі, на якій вже не вистачало декількох кульок. У шафі, де дятел продирявив дирку, спала сова. А на підлозі дрихнув вовк, держачи в руці стакан коньяку з кришталевою кулькою від люстри. Тепер зрозуміло - закінчився лід.
У спальні було найтихіше. Скрізь розкидано коробки від подарунків, листівки. Під ліжком валяється пляшка від шампанського. Десь за карниз зачепилася біла фата, а з відкритої шафи виднілася біла сорочка нареченого в червоній помаді. Вчора відбулося весілля наймолодшого сина зайця Білохвостого. I як ми бачимо - на славу.
Нарешті молодята прокинулися і почали знову перераховувати подаровані гроші. Вже в третє. I відразу плани:
- Я куплю собі норкову шубу,- мріяла, уже дружина, Катринка.
- Я продам своє Феррарі і куплю чорне Lamborghini,- пропонував зайчик-Іванчик.
- Чорне? Зараз в моді жовтий колір.
- Добре, нехай буде жовте, головне що Lamborghini.
- Ой, ні! Я знаю на що ми витратимо ці гроші,-несподівано вигукнула зайчиха.- Ми купимо ЯХТУ. Велику білу яхту! Я вже бачу як вона пливе по синьому морі... Хвилі плюхкаються об її борти. А ми насолоджуємося життям, вдихаючи солоне повітря моря... Яхта....
- Яхта, яхта. Ти що все життя проживет в яхті? Подумай краще про особняк. Триповерховий будинок за містом. Обов'язково з горищем і підвалом. У дворі буде власний басейн і сад.
- Ні! Я хочу яхту!, - завередувала Катринка.
- А я хочу Lamborghini,- закричав заєць. I вони почали битися подушками, доказуючи свою правоту:
- Яхта! Яхта!
- Lamborghini!
- Яхта!,-крикнула Катринка і з такою силою вдарила Іванчика, що подушка розлетілася на тисячі легесеньких пір'їнок.
В кімнату забігла зайчиха:
- Що за крик, а бійки немає? А, є? Діти мої, -присіла вона на ліжко,- сьогодні перший день вашої сім'ї. Подивіться який прекрасний ранок.. .е-е-е.. .день. А ви починаете його зі сварки. Що ж ви не помирили?
- Мамо, я хочу машину, будинок, а вона...
- А я - яхту,- перебила невістка.
- Діти, Діти, куди вас подіти. Я хочу запропонувати вам такий варіант: візьміть відпустку в якусь теплу країну. Там будете проживати у гарному будинку, зможете взяти на прокат і модну машину, і яхту. Це буде дешевше ніж все купувати. А на все і грошей не хватить. Подумайте.
Зайцям сподобалась ця ідея і вже наступного дня вони побачили безкрайній океан.
- Очуміти!- захоплювалася пейзажем Катринка,- Обожнюю Гаваї.
Закохана парочка зайшла до 5-ти зіркового готелю.
- Шановний, нам потрібен найкращий номер для проведения медового місяця,- сказав Іванчик до страуса-адміністратора.
- Я можу запропонувати вам найкращий номер-Люкс, оснащений спеціально для МЕДОВОГО проведения часу. Ось ваші ключі. Дворецький проведе вас і віднесе багаж.- Страус вручив зайцю ключі.- Кенгуру Джек, проведітъ молодят до своєї кімнати, ось їх багаж.
І Кенгуру Джек моментально вхопив один чемодан і вкинув собі в сумку, два інші - за плечі і крикнув:
- За мною!-і величезними стрибками скрився за кутком коридору.
Та зайці не розгубилися: вони теж майстри по стрибкам. Можна було б ще й позмагатися, але дуже хотілося відпочити
Зайшовши в свій номер, молодята очманіли від побаченого. У кожному аксесуарі був присутній мед: шампунь з екстрактом меду, медові парфуми, шафа у вигляді щільника і взагалі, вся кімната була в жовто-оранжевих кольорах.
- Та це ж не готельний номер, а вулик,-вигукнув зайчик-Іванчик.
- Тепер я розумію чому медовий місяць називають медовим,- прошептала Катринка і легенько прикусила Іванчика за вухо.
Молодята замовляли сніданки в номер, пили вишукані вини і ніжилися в ванні з пелюстками троянд.
Зранку вони відправилися на пляж.
- Куди тому солярію,- бурмотіла Катринка,-Будемо загорати природнім шляхом. У-у, ти тільки поглянь: пісок, вода, сонце…. Що ще потрібно?
Парочка притусувалась до азіатських черепах, які теж відпочивали в цьому готелі
- Здоров, сусіди!,- бовкнув заєць.
- Здоровенькі були. Як сямаєтесь?,- привітливо заговорили черепахи.
- Опа! Азіатські черепахи із Закарпаття?,-здивувався заєць.
- Ато. Закрутило нами життя. Я - Череп, а це моя дружина - Ахха.
- Череп?,- здивувався заєць,- Ти що якийсь місцевий бандюга? Таку кличку мають зеки, що відсиділи за контрабандне перевезення наркотиків,- розсміявся він,- Ой, ладно, вибач.
- Та нічого, мені ця реакція постороніх вже відома. Добре, паняночки, ми вас залишемо, а ви відпочивайте.
- Але ж я щойно прийшов і хотів. . .,- почав Іванчик.
- Ходім,- перебив Череп і попхав його в сторону.
Коли вони відійшли на відстань від своїх дамочок, Череп почав:
- У мене є прекрасна ідея. Мені потрібні гроші.
- М- да, чувак, ти мене здивував. Та кому ж вони не потрібні.
- Зовсім не багато. Хочу купити жемчужне намисто моїй кралі. Невеликий подарунок, але приємно. На весілля якось не вийшло щось подарувати. То ж тепер хочу виправитися.
- І де ти хочеш їх взяти? Відразу кажу, що я по нулям. Дорогущий номер-люкс, в якому лише бджіл не хватає, це вже занадто.
- Та ні. Я тебе не мав на увазі. Я знаю де знайти гроші. Слухай уважно. Опівночі ми повинні знайти 5 пальм, які утворюють піктограму. На кожній пальмі висить 3 кокоси. Ми повинні їх зірвати, розрізати навпіл. Кокосове молоко вилити в посудину і поставити посередині. Навколо викласти круг з половинок кокосів. Наступної ночі, коли місяць освітить молоко з’явиться промінь, який освітить шлях до золота.
- Дуже цікаво. А яка ж тут загвіздка?
- Золото охороняє Бетмен.
- Бетмен?!
- Прикинь.
- Бетмен?!
- Та ти чо глухий чи тупий? ніколи не чув про Бетмена? Це така супер істота з надзвичайними можливостями.
- Я знаю хто такий Бетмен. Просто якось не очікував його ТУТ побачити.
- Потрібно щось придумати як його відволікти.
- Я щось, як завжди, вигадаю,- сказав заєць.
- Проблема ще в тому як сказати про все це нашим супутницям. Правди не можна.
- Щось вигадаемо, пішли.
Через хвилину вони вже були біля своїх дружин, які загорали в чудернатських
купальниках.
- Дорогенькі, ви не повірите що з нами трапилося,- розпочав Зайчик-Іванчик,- Випили ми з друганом пивця і як завжди, викинули пляшки десь в кущі. Хто ж знав, що ці гаваїаці такі тупенькі…
- Виявляється ми вчинили злочин,- підхопив побрехеньку Череп,- Їхнім двірникам не має зовсім роботи! Вони вулиці в місті підмітають трояндами!
- Ото ж на нас чекає покарання,- зажурливо схилив голову заєць, а сам чуть не зарже.
Жіночки, з широко розкритими очима, здивовано дивилися на них, вірячи кожному слову.
- Два дні ми повинні відпрацьовувати на місцевій їдальні: мити посуд, прибирати на кухні, роздавати обіди і ще багато противних речей. I почати ми повинні прямо зараз.
- Нам буде дуже не вистачати вас,- промовила Ахха.- Любий, може якось залагодити проблему грошима?
- Ми вже намагалися - не нідкупна скотина!
- От вляпався!,- невдоволено бовкнула Катринка.- Ти не можеш, щоб щось не вкоїти. Ну чому з тобою завжди якась халепа? Відпочити не можеш уже по-нормальному!,- завелася зайчиха бобуніти, бобуніти і навітъ не помітила, як вони пішли,- Не можна залишити тебе самого ні на хвилину. Завжди щось вдінеш! Всунеш ніс куди не треба. Іди, скотино! Працюй, якщо не вмієш відпочивати! Іди, Іди, свиня! так тобі і треба!
- Та годі тобі, охолонь, вони вже не чують,-заспокоює її Ахха.
- Годі, годі! Два дня чоловіка не бачитиму.
Зате в нас буде більше часу, щоб по-справжньому відпочити і відпочити від наших чоловіків. Ти розумієш про що я?
- Здається так. То як, ідем сьогодні на гульки?
- Сьогодні на пляжу у когось буде бьозднік. Вечірка без дрес-коду, вогнище, зорі, океан, випивка, засмаглі парубки. Це буде щось.
- То нам ще треба забігти в салон краси: зачіска, макіяж. Зробити гелеві нігті.
- Давай збирайся. Може ще встигнемо и по магазинам проб!гтися.
Вечір пройшов для кожного по-різному. Ахха з Катринкою успішно погуляли на крутій вечірці. Натанцювалися, нагулялися.
А от їхнім чоловікам було не до сміху.
- Чорт забери тебе зі своїми пальмами,- кричав Зайчик-Іванчик, бродячи по густим джунглям і зачіпляючись за кожну гілку зарослів.- Де вони? Може ось це чи он то? Ми до ранку не знайдемо.
- Знайдемо, я точно знаю,- впевнено сказав Череп і рушив далі.
Пройшло кілька годин.
- Так, ось вони! Саме ці п'ять пальм відкриють нам шлях до золота. Починай збивати кокоси, але обережно.
Вони приступили до роботи. Зайчик-Іванчик вибрався на пальму і скидав кокоси до низу, де їх ловив Череп і обережно розрізаючи навпіл, виливав молоко. Це зайняло більше часу ніж передбачалося. По закінченню роботи обоє попадали як дрова і відключилися на кілька годин.
Нарешті Череп прокину вся.
- Іван, хватить дрихнути.
- Зайка моя, ще кшька хвилин, солоденька,- бурмотів крізь сон заєць.
- Який я тобі «солоденька»? Прокидайся мерщій, через 10 хвилин почнеться,- штовхнув Череп зайця, що той відразу схватився,- Швидше, ворушись. Став молоко посередині.
Вони бігом повикладали кокоси кругом, в центр - молоко.
- Все, тепер залишаеться чекати,- сказав Череп,- А що ти придумав для Бетмена?
- Ха, є в мене дещо! Тільки тобі доведеться на той момент сховатися. Я базаритиму з ним сам. ОК? А зараз розслабся. Релаксуйся, як каже моя Катринка,- промовив Іванчик і взяв мобілку грати в «Змійку».
- Дивись, починається,- прошептав Череп, щоб не злякати магічну мить свого життя.
Місяць освітив коло з кокосів, потім повільно його сяйво потрапило на посудину з молоком. Звідти вирвався промінь фіолетового кольору і потрапив в одну пальму. Звідти відбився і потрапив в іншу. Через мить п'ять пальм були з'єднані у вигляді зірки. Утворилась піктограма. Только на https://vulcandeluxepro.com/ играть можно круглосуточно. Промінь став грубшим і золотистого кольору й з усієї сили влучив у старого широкого дуба, зробивши там величезну дирку.
Зайчик-Іванчик штовхнув черепаху в кущі:
- Сиди там тихо.
Заєць, побачивши Бетмена біля входу у дуб, побіг йому на зустріч з криками про допомогу:
- Допоможіть! Рятуйте! Та що ж це таке коїться! Хто небудь!
- Що сталося?,- поцікавився Бетмен.
- Будь-ласка, допоможітъ.- благав заєць.
- Та що ж таке? Кажи швидше.
- Там на одну кралю напали гопи. Відібрали гроші, мобілу, дорогоцінності, а потім...
- «Там» це де?- перебив Бетмен.
- Це аж на околиці джунглів, біля якоїсь халабуди. Це далеко. Ти не встигнеш.
- Не хвилюйся. Все буде в шоколаді,- сказав Бетмен і випив пляшку Red Bull, поправив свій плащ і зірвався в небо.
- Череп, швидше. У нас мало часу.
Вони зайшли у дуб.
- Яка краса!,- у них дух захватило. Скрізь були насипані купи грошей, а золото засліплювало очі.
- Швидше набираймо стільки потрібно і змиваємось звідси.
Череп вхопив жменю євро в одну кишеню, пригорщу золота - в іншу. А Зайчик-Іванчик скинув свою сорочку і давай скидати туди усе підряд.
- Все, погнали,- сказав Череп,- Зараз дуб закриється,-і вибіг на поляну. Оглянувся, а зайця немає поряд,- Швидше, промінь слабшає. Залишишся у дубі назавжди.
Нарешті Зайчик-Іванчик вибіг з дерева з клумаком на спині.
- Нарешті!,- здихнув Череп,- Ще б дві секунди і ти там залишився.
- Все чікі-пікі,- сказав заєць і показав на своє багатство,- А де ж твое золото?
- Ось.- витягнув з кишень черепаха,- Якраз вистачить на жемчужне намисто.
- Ту ти й дурак, Федя.
- Я не Федя.
- Я знаю.
Коли вони прийшли до своїх номерів, їхні дружини спали як вбиті після чергової п'янки.
Вранці, десь годин 11, в кімнату до Катринки влітає черепаха.
- Можна? Твій де?
- У ванні. Ми тільки-но прокинулися,- позіхнула зайчиха.
- Ми теж. Але ж як прокинулася! Я буду пам'ятати цей ранок все життя.
- Та що ж там сталося?
- Уявляєш, я відкриваю очі, а поряд на подушці лежить намисто із справжнього жемчуга. Ось, дивись!- і прекрасні намистинки заблищали на шиї у Аххи.
- Яка краса! А мій, скотина, навітъ доброго ранку не побажав. Виходь з ванни, щось покажу,- У відповідь тиша.
- Де ти? Бачиш, Ахха, уже десь здимів,- сказала зайчиха, показуючи на порожню ванну,- Хай котиться під три чорти. Збирайся, сьогодні останній день відпустки треба ж загоріти.
Повиходили на пляж. Розклали свої монатки. Загорають.
- Привіт, люба,- прошептав Зайчик-Іванчик.
- Іди звідси, я не хочу тебе бачити.
- Даремно ти так. У мене для тебе сюрприз. Але якщо ти не хочеш - нічого не вдієш,- сказав заєць і уже обернувся йти - як:
- Сюрприз? Ну гаразд, показуй мені його.
- Пішли зі мною, покажу.
- Те ж мені джентльмен. За мої гроші купив, та ще й сама забери!......Вибач, вирвалось. Ходімо.
- Для початку я зав'яжу тобі очі.
- Що за маскарад?, - здивувалась, але погодилась і на це.
В темноті Катринка відчувала теплоту піску, потім менш теплий, уже холодний. Вони йшли до води.
- Ти ж не втопити мене хочеш,- у відповідь заєць лише засміявся.
- Чому ти смієшся?
Заєць мовчав, держачи інтригу.
Нарешті він розв'язав пов'язку.
- Вона твоя! СЮР-ПРИ-3-3-3 ! ! !
Перед Катринкою стояла двоповерхова, білого кольору, ультрамодна ЯХТА. У неї на очах з'явилися сльози. Сльози радості. Вона не могла у це повірити.
Блакитне небо, синій безмежний океан. Навколо тихо. Тільки молодята на своїй сніжно-білій яхті. Сонце, вологе повітря, по Люкс-FМ співає Enrique Iglesias. Життя прекрасне!.
