Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50933
Рецензій: 95688

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 19468, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.85.255.74')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза яєшня без кордонів

Маніфест гранджера

© Тарас Білка, 25-11-2009
Маніфест гранджера

Перше що треба зробити – викинуту свою першу в житті краватку дорогою в школу,
У перший клас. В першому класі можна обійтися без наркотиків, але ніяк не можна
                                            Обійтися без кедів і порваних джинсів.
Мама обов’язково вдягне першокласника у сорочку. Сорочка має стирчати. По-любому.
У вухах має бути сережка і Нірвана з плеєрі, у рюкзаку має лежати улюблена книжка.
Першою книжкою в школі був буквар, але ти його виміняв в сусіда на перше видання
                                          Щоденника Курта Кобейна і розкладний ножик.
                                                                             В першому класі це дуже треба.
Тоді ти ростеш. Росте світ. Ростуть проблеми, друзі, потреби, ціни на сало цукор і гречку,
Послуги нелегальних аптекарів, кількість амброзії на подвір’ї, росте доза музики у вухах.
З часом ти розумієш, що тобі не обійтися без сонцезахисних окулярів і кастета.
Окуляри – щоб не бачити, що нігті стали брудними, кастета – щоб почуватися впевненіше
                                               У черзі біля кіоску першого хлібозаводу.
Тоді на тебе починають вішати ярлики. На роботі кажуть, що ти схожий на наріка,
Тому тобі треба постригтися, твої кєди не подобаються керівництву, як і воєнкому.
Першому вони не подобаються, бо його соціальний статус надто високий,
                                                 Щоб дозволити собі в таких ходити, хоча й кортить,
Другому – бо він відчуває, що в тебе може розвинутися плоскостопість і він буде змушений
                                                 Не взяти тебе до армії.
Він не знає, що до армії ти не збираєшся, бо там не можна носити ці кеди, ці джинси,
                                                 Та і з легкими наркотиками там важче. В школі було просто.
                                                                       Принаймні з цим. Завуч продавав.  
Тоді сусідка що живе поверхом нижче, каже, що тобі пора купити нові штани, бо ці вже
                                                Навіть залатати не вийде, - що ти схожий на біча.
І ти з усіма погоджуєшся, як миша погоджується з  механізмом мишоловки,
Але вона, як і ти, знайде спосіб як поцупити шмат сиру і залишитися живим.
І от, ти все робиш по-своєму, посилаючи правила в пекло, і ти знаєш точно,
Що секенд – краще будь-якого бутіка, що гострі погляди людей – м’якші за цукрову вату.
І тобі стає їх жаль, як жаль курити останню папіросу з пачки. Але ти її таки скуриш,
Так само, як і закинешся поглядами людей. Їх жаль, вони жалюгідні –
                                                В них нема свободи.
І твій зовнішній вигляд, по якому досі дехто зустрічає, дає зрозуміти людям,
Що ти обдовбаний фартом любимчик своєї долі, що ти не йдеш чорно-білими смугами,
                                                Ти обрав зелену
                                                                      І йдеш вздовж неї.
А вони так не можуть. Ти думаєш вільно. В вухах 20 років потому грає та ж Нірвана,
                                                У рюкзаку та ж книга, а одягнені ті ж кєди і джинси.
Щоправда, на 15 розмірів більше. І цей гранж – твій апарат штучного дихання
У легенях системи, в організмові всесвіту. І тобі просто. Бо ти звик жити вільним.  
  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Персональний рай

© Макс Завері, 27-11-2009

Дуже чоловіча замальовка...

© Уляна Галич (Консуело), 26-11-2009

I’m so happy ’cause today I’ve found my friends)))

© Росткович Олег, 25-11-2009

И Кобейн такой молодой, и юный Октябрь впереди

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 25-11-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.79746508598328 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …