Давним-давно у далекій-придалекій країні жив собі був Маленький Ведмедик. Він жив у гарній хатці на узліссі великого і темного лісу. Одного разу, коли Маленький Ведмедик був іще зовсім Крихітним Маленьким Ведмежатком він забарився збираючи малину у лісі і не встиг повернутися додому до заходу сонця. Із найтемніших і найжахливіших хащів великого лісу на світ виповзала темрява. Вона була повна страшних істот і Маленький Ведмедик зрозумів, якщо він негайно не утече, то темрява поглине його. Тому Маленький Ведмедик побіг так швидко, як тільки він міг і заховався у своїй гарній хатці, закрив вікна, закрив двері і пообіцяв собі завжди уникати темряви. З того часу Маленький Ведмедик рано лягав спати, завжди міцно закривав вікна і двері задовго до приходу ночі. Він не любив говорити про темряву, бо це нагадувало йому про страхіття, які він не міг перемогти. З того часу минуло багато часу, Маленький Ведмедик подорослішав і зміцнів. Його можна було б назвати Великим І Сміливим Ведмедем, Переможцем Страхіть, хоч за звичкою його продовжували називати Маленьким Ведмедиком. Це дійсно був дуже сміливий Ведмедик, який не боявся ні колючої ожини, ні пекучої кропиви. Він просто не любив згадувати і говорити про темряву.
Одного разу, коли пообідді Маленький Ведмедик збирав шипшину біля своєї хатки, він побачив Прекрасну Принцесу. Її можна було б назвати, наприклад, Не завжди Прекрасною Принцесою, але за традицією всі називали її просто Прекрасною Принцесою. Треба сказати, що на Прекрасній Принцесі лежало страшне прокляття. Кожного разу, як починало сутеніти, вона вкривалася бородавками, a її ніс ставав великим і гачкуватим. Принцеса ставала більше схожою на Потворну Відьму, хоча всередині вона без сумніву лишалась такою ж прекрасною. Не можна сказати, що Принцесі подобалася темрява, але попри всі свої страхіття, тільки темні хащі могли сховати страшні бородавки і гачкуватий ніс. Багато хто любив принцесу, і особливо за те, якою прекрасною вона була, і хотів врятувати її від страшного прокляття. Але ліс був великим, у його хащах ховалися різні страхіття і тому щовечора друзі принцеси проводили її до узлісся, а далі вона мусила іти сама, прямо у найтемніше і найстрашніші хащі великого лісу де ніхто не міг її бачити
. Того дня, коли принцеса зустріла Маленького Ведмедика, вона дуже сильно хотіла пригорнутися до нього і назавжди лишитися жити у його маленькій гарненькій хатці на узліссі. Але сутінки вже спускалися на світ, на ніжному тілі принцеси почали з’являтися бородавки і вона мусіла бігти і ховатися у далеких лісових хащах. Вона знала, що рано чи пізно знайдеться той, хто не побоїться піти з нею у найтемніші лісові хащі, і тоді страшне закляття буде зруйновано. А Маленький Ведмедик сумно подивився її у слід і пішов додому, щоб встигнути зачинити двері до того, як зовсім стемніє.
