Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2580
Творів: 46838
Рецензій: 91227

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Біле

© Макс Завері, 22-11-2009
Біла стеля. Стіни. Білий колір з ледь помітним синім відтінком – колір холоду. Так холодно ще ніколи не було. Холодно - саме таким чином. Напевно холод в мені. Всередині мене. Бо зараз здається літо. Я вже не впевнений ні в чому. На календарі зараз точно літо – червень. Вісімдесят дев’ятого року. Сонця я не бачив вже декілька днів. Можливо тиждень. Можливо два. Я так само не впевнений що бачив його колись взагалі. День і ніч – немає різниці. Холод всеодно не зникає. Світло ввімкнено завжди. Це якась кімната. Біла стеля. Стіни кольору холоду. Лампи денного світла. Напевно через них тут завжди день. Жодних вікон. Можливо це лікарня. Від чого мене тоді лікують? Від раку? Можливо. Зараз усіх лікують від раку. Від раку легенів. У них я відчуваю жахливий холод. Не можу зрозуміти – це холод чи біль. Якщо ж це біль - болить серце. Не легені. Зараз мені байдуже. Я вже декілька годин лежачи на спині дивлюсь на холодну стелю. Вона стає все ближчою. Все холоднішою. Холод в середині мене. Так холодно ще ніколи не було.
Я пам’ятаю. Вчора. Принаймні деякий час тому. Холод вже був у мені. Я намагався зігрітись. Я зігрівався гарячим молоком. З медом. Я зігрівався опіками. Припалюючи зовнішній бік долонь. Я зігрівався наркотиками. Мені здається що шприц і досі у мене в руці. Я вводив собі в вени якусь прозору рідину. З думками про вітаміни. Я відпускав жгут та засинав на декілька годин. Лише сни давали прихисток від холоду. Прокидався. Пив молоко. Проколював пухирі від опіків. І знову перетягував вени. І знову шприц. Вітаміни.
Холод з’явився не просто так. Є причина. Навіщо мені шприц? Він не від холоду. Він підживлює холод. Я згадую.
Зараз я більш впевнений що знаходжусь у лікарні. Хтось відсторонено закатує рукава на халаті. Ця палата. Біла стеля. Стіни. Холод. Страх білого. Страх холоду. Морг. Так холодно ще ніколи не було. Холод у моїх грудях. Стеля здається ближчою. Холоднішою. У мені немає серця. Я це зрозумів. Я зрозумів звідки холод. Він входить до грудей через розтин. То були вітаміни. Я пригадав це. Я став донором. Віддав серце. Віддав життя. Заради життя. І зараз зливаюсь зі стелею. Білою.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анна, 24-11-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.6731560230255 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …