Російка, українська, українська російська... і так весь час.Немає однії. ТАк як у житті..він, вона..вона, вони..і знову він...такі різні але переплетені долі, чимось можливо схожі але водночас відмінні настільки як вогонь і вода..Життя..думки..сльози..сміх..радість..горе..Він,вона..ВОНА..така одна..єдина і непереврешена у твоїх думках..дитина...ні давно це так...хм..чомусь так боляче..а потім так приємно..що це...шо за почуття дарує Все..і забирає навіть те що повинно бути..Любов?? - О ні це ж найкраще почуття, не вірю...А можливо те що після любові..а що після неї..як в кого..пустота..чи можливо щось заповнене ненавистю,злістю,біллю...
До чого це? - Я не знаю, просто так хочеться писати, тільки про що..про те що було, те що буде чи те чого хочу...ні писати потрібно про те що знаю...а знаю що болить..всередині..душа..серце..горить від маленької іскорки...ТИ була такою..що мені не вистачило сил сказати зупинись..та навіть не сказати кричати потрібно було...тому що коли знаєш, що нічого не буде...зявляються сльози які приносять з собою пекучий біль...
Пробач...сама придумала собі тебе..пробач не було сил сперичитись..пробач..що не та..і дякую за те що відчуваю,нехай біль..нестерпний і пекучий..але на секунду такий приємний..дякую за те що я живу...втративши себе..тому що не знаю як бути без тебе..верни..верни мені мене..зроби так щоб я забула..хто Ти і згадала хто Я...((та да да да...
