Осінь……..сутінки……….дрібний дощ……..вологе повітря…….на дереві крякає чорна ворона…….а потім тиша….холодний вітер завіває волосся в лице……..важко на душі…..життя….або щось подібне до цього…..лежиш на рейках….відчуваєш жахливий холод заліза…..незручні шпали муляють спину……почалась легка вібрація……невже це наближається потяг????.......серце почало битися ще швидше……уже вискакує з грудей…чутно шум потяга…..ще хвилина……ще 50секунд………… вдих…….видих……..встати не можеш………чи не хочеш………40секунд………..він був мій……….скотилась сльоза по щоці………30 секунд………я його кохала……….20 секунд…………жахливе напруження………не чути уже як стукає серце із-за торохкотіння колес потяга………… прижмурилась……в очах потемніло……..одна мить і…….
************
Для кожного ця історія матиме свій кінець. Чи буде Happy end, чи з’явиться принц на білому коні вирішуйте самі.
Бережіть кохання! Це саме прекрасне! Так, життя не справедлива річ. Воно будує нам перешкоди. Але не всі люди долають їх. Кохайте і будьте коханими! Ну не склалось з ним відносини, отже не доля, отже він не твій. Це життя. Так, боляче! Так, несправедливо! Так, погано і важко! Але ж буває й так добре…… Живи, борись, дочекайся!
