Життя викарбовується візерунками
Тікають дні у зворотному напрямку
Дистанції меланхолії на кожній станції
На кожнім реченні коми
Під вікнами тіні вивчають хвороби скалічених
Лікують сестрички морфієм віруси не залежності
Слова не доносяться до адресантів у цю пору року
І серця не відчувають втрати і болю
А казали синоптики що осінь буде холодною
Обіцяли зливи і шквальний вітер
Прогнози робили у кого зупиниться серце
Робили ставки хто збожеволіє першим
Чекали синоптики свіжої крові
І я повівся і думав замерзну
І чекав коли зупиниться серце
І обіцяв збожеволіти першим
І тримав у руках стільниковий
І виймав душу із грудей
І свято вірив в листопад
Який подарує спокій
Відчуваю себе чахликом не вмирущим
І спокій мій схований на околиці міста
На порожній вулиці у русявій жінці
У якої під білою ковдрою б’ється серце
А між клапанами моє щастя
Мої сни кольорові і запакований спокій
І виявляється листопад тут ні до чого
Так само як і синоптики
І щоб вони не обіцяли
І як би вони не вивчали сезоні клімакси
Я буду блукати у тиші без спокою
Бо на околиці міста є порожня вулиця
Де живе русява жінка
У якої під розбитим серцем
Жевріє моє кохання
І на столі її розпускаються ароматами хризантеми
А по свідомості меланхолія їде експресом
