Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2557
Творів: 46396
Рецензій: 90564

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Приготовив і опрацював "потомок Кресов"ян"

Про Конференцію

© Василь Шляхтич, 17-11-2009

Переклад  з  польської  мови

                                                                Найбільшим  супротивником  Москви  буде Україна, якій  треба  допомогти  здобути цілковиту Незалежність                                                                
                 Józef  Łobodowski,. “Wrócimy” 1940                                            


  НАУКОВА  КОНФЕРЕНЦІЯ   „CZAS  ZAGŁADY 1939 – 2009” *
                   Спроба  написати  співдоповідь  (koreferat)

       Конференція  була  організована  заходом  Кресових  організацій,  редакцією  газети  “Кур”єр  Ґаліцийскі”  та   гуманістичним  факультетом  університету.   Тема  Конференці  заслуговувала  уваги,    бо  хто  знає  чи  не  прийдеться  й нам  в  житті  зустрітись  з  таким  явищем,  як  геноцид, тому    пішов  і  я.  Головним   і  одиноким   доповідачем  був    ксьондз   (священник)  Тадеуш  Залєвскі-Ісаковіч,  постать  в  Пошльщі  вже  досить  знана.  Конференція  мала  відбутись в  Університеті  Вроцлавському,  як  пояснили  організатори,  але  по  інтервенції  амбасадора  України  в  МЗС  Польщі  міністр  Сікорський  домігся,  що  УВ  відмовився  від проведення  конференції.  
   По  представлені  видучим  доповідача, голос забрав    кс.   Тадеуш.  Першим   здивованням для  мене  було  те,  що  кс. Тадеуш  приступив  відразу  до  реферування  своєї  прелекції  не  привітавшись  католицьким  звичаєм    “Нєх  бендзє  похвальони....”,  ані  “В  імє  Ойца..”,  (відповідних  українського  “Слава  Ісусу  Христу”  і  “Во  ім”я  Отця..”, а  відомо,  що  покликанням    священника  є  голосити  Слово  Боже   скрізь  і  завжди.    Про  те,  що  він  священник  свідчила  тільки  біла колоратка. Тому  я  далі пишу  “пан”  а  не  священник  чи  отець.  Стільки  для  вступу.

                                                         *********
   Представляючи  свою  постать  пан  Тадеуш  сказав,  що  в  його  жилах  пливе  кров  трьох  етносів  і  що  він  історик  аматор,  як  і  Ева  Сємашко  (інжинер).  А  займаються  даним  історичним   питанням    аматори  тому,  бо  професійні  історики    не  провадять  історичних  досліджень  даного  питання,   за  комуністичних  часів   дослідження  геноциду  поляків  з  рук  українських  ОУН-УПА  було  занехано..  А  то  не  зовсім  правда,  бо  за переельовських  часів даним   питвнням    займались,  між  іншим,  професори   Е.  Прус,   Вільчур,  Е. Ґротт,  В.  Поліщук,  Ґєртрих  ((сеньор)  і  ціла  купа  власне  аматорів  публіцистів. Але також  і  науковці, як проф.  Тожецький..   Мені  здається,   що  краще,  як  кожен  займаєтьтся  своїм  ділом   Ще  сказав  пан  Тадеуш,    що  історик    повинен  говорити  правду.    Однак,  щоб  говорити  правду,  додаймо,  то  треба  ту  правду  пізнати,  дослідии.  А  це,  як  виходить,  не  обов”язує    істориків-аматорів.  
   Далі   шановний  доповідач  постарався  з”ясувати  дефініцію  слова   людобуйство  (genecide)  покликуючись  на  польського  громадянина  жидівського  походження  і  прослідив  коли,    де  і  ким  геноцид  творився.  В  першу  чергу  згадав  Північну  Америку, колоніальні  держави,    Турцію,  гітлерівську  Німеччину,  Росію  і  інших,  кінчаючи  сьогодніщніми  етнічними  війнами  в  Африці.  Очевидно  Польщі  в  цьому  списку  не  було.
  
  Кожен  нацистський   лагер,  продовжував  пан  Тадеуш,   був  геноциоом,  пацифікація  німцями  польських  сіл  була  геноцидом,  депортація  поляків  на  Схід  була  геноцитом;   трагедія  Катиня  була  геноцидом. І  це  правда  і  треба  про  все  це  пам”ятати  і  бути  чуйним,  щоб  не  повторилося.  Дивує  інше,  що  ми  не  хочемо  пам”ятати,  що  жертвами  всіх  цих  трагедій  були  також  і  українці,  жовніри  війська  польського,  службовці, духовні,  як  зрештою  деякі  інші  національні  меншини  громадяни  РП. Ну  і  треба  також  дати  властиву  оцінку  пацифікаціям    доконаним  польською  поліцією  в  тридцятих  роках  на  українському  населенні    і  пацифікаціях  та  депортаціях  в  сорокових  роках  ХХ ст.  Не треба  приміняти  різних  мір  визначення  для  таких  самих  подій  Але  головною  темою  викладу  пана  Тадеуша  був  геноцид,  людобуйство  українських  націоналістів  ОУН-УПА  на  поляках  на  кресах  всходніх  в  сорокових   роках  ХХ ст.  Очевидно  він  нічого  нового  не  вніс,  просто говорив  для  пам”яті  і  на  потребу  представників  кресових  організацій,  які  були  організаторами  заходу.   На  цю тему  в  Польщі  стільки  написано  різних  розправ,  правди  і  неправди,  що  історики  аматори  не  можуть  багато  що  додати  окрім  “переказів”.  Тоді    спробуємо  осмислити   польсько-українські   стосункі    і  причини  їх  виникнення.  .
   Депортація  українців  в  акції  “Вісла”  1947  року була   відплатною   акцією  (odwetom)  і    була   культурним  переселенням,  а  відповідальність   за  акцію  “Вісла”  несе  не  польська  влада,  а  совєтська,   говорив  пан  Тадеуш,   що  не  зоввім  відповідає  правді,  хочби  тому,  що  ані  прим”р  РП,  ані  командант   ГО  “Вісла”  не  були  комуністами,  і  Ухвалу  про  депортацію  українців  прийняла  Президія  Ради  Міністрів  РП.    Додаймо,  що  жодна  польська  політична    партія  в  Краю  і  на  уходстві,  включно  з  Католицьким  Костелом,  не  запротестували  проти  проведення  акції  “Вісла”  Не  було  і  нема  такої.  Ухвала  ПРМ  РП   в  справі  проведення  акції  “Вісла”  формально  досі  зберігає  свою  правову  чинність.    Напевно  акція  “Вісла” не  була  проведена,  бо  не  могло  інакше  бути,  без  апробати і  помочі Москви, але    це  не  здіймає  відповідальності  з      тодішніх  властей  РП  і  не  тільки  з  Польської  Партії  Робітничої.  Напевноакція  “Вісла”  була  перепроваджена  більш  гуманно  ніж  московські  зсилки   в  Сибір,  але  це  незмінює  факту,  що  було  це  примусове  вигнання  людей  з  їх  хемлі  проти  їх  волі  проведене  державою.  А  на  скільки  вона  була  провелена  культурно,  то  належить  запитати  самих  депортованих.
    
   Згадав  пан  Тадеуш  і  про   наш  кацет  Березу  Картузьку (БК),  але  щось  буркнув про  ендеків.  А  правда?  БК  була    запланована  і  створена  з  думкою  про  українську  irredendu,  на  що  дав  своє  блгословенство  Ю. Пілсудський  “на один  рік  на  ту  черезвичайку”.,  а  яка  існувала  до початку   нападу  Гітлера  на  Польщу  і   через  яку  пройшло  3500  в”язнів..  (Ендеки  захватили  владу  на  Волині  щойно  в  1938  році)    
  
   Пан  Тадеуш  виклав  свою  точку  зору  на  історію    українського  націоналізму,  який  народився,  за  його  словами,  в  Галичині,  бо  Австро-Угорщина  вміла  розпалювати  міжнаціональні  ворожнечі.  Терор  українських націоналістів  розпочався  в  1908  році  вбивством  українським  націоналістом  ґубернатора  Галичини  А.  Потоцького.  У  витоках  українського  націонплізму  стояла  греко-кат.  Церква,  сини  священників. (Стара  байка!)    Теоретиком  українського тероризму  пазвав  пан  Тадеуш  Д. Донцова, який в  1926  році  видав  книжку  “Націоналізм”,  в  якій  вчив  “вбивати  всіх, хто  не  підтримує  націоналізму”.  Здається,  що  шановний  доповідач  не  читав    “Націоналізму”  Д. Донцова  або  читав  неуважно.
  Не  будемо  сперечатися  де  і  коли  зародився  український  націоналізм,  як  рух  за  здобуття  своєї  держави,  напевно  не  в  Галичині,  а    вбивця  А. Потоцького  мабуть  і  не  чув  про  націоналізм,  поставмо  однак  питання:  якщо  йти  такою  дорогою  думання, то   вбивство  українського  гетьмана   І. Виговського  в  1664  році,  людини  пропольської  ор”єнтації,  хоч  не  було  початком  мордування  українських  національних  лідерів  в  РП,  як  назвати?   вбивство   українського  письменника  Д. Братковського  в  1702  році на  тій  же  Волині,  як назвати?   як назвати  акцію  ген.  Пулавского  в  1776  році,  який  наказав  повісити  в  Висовій на  Лемківщиніі  кількадесят  русинів?  вбивця  російського   царя  Александра  ІІ  в  1861  році    Іґнаци  Ґринєвєцкі   ким  був?     До  якої категорії  кримінальних  злочинів  належить  віднести   ці  терористичні  акції  з  перед  1908  року?  
    
  УПА  не  воювала  з  німцями,  тягнув  пан  Тадеуш,  а тільки  мордувала  поляків,  чехів,  вірме,  а.  АК  була  слаба, щоб протиставитись  УПА. Знов  питання,  то  чому  німці  арештовували і  розстрілювали  бандеровців  і упістів?  А хто  вбив  ген.  SS   Люце  на   Волині  1943 р,  хто  обороняв  монастир    в  Загорові,  хто  вигнав  німців  з  Колок,  Камінь  Каширська...,  чому  німці  розгромили  столицю   республіки  УПА   Колки  в. 1943  р?  Як  пояснити,  що    при  УПА  був  вірменмїський  військовий  самостійний  відділ,  (як  і  азерський,   грузинський  і  узбецький)?    
АК  тільки  в  Галичині  налічувала  30  (тридцять)  тисяч  офіцерів  і  жовнірів  і  назвати  це  “слабістю”  ніяк не  можна.  На  жаль  для  нас,  чехи  на  Волині  загалом якраз   солідаризувались  з  українським  визвольним рухом  і  сприяли  йому,  тому,  з  нашою  допомогою,  німці  13  липня  1943  року  спалили  село  Малин  і  його  жителів    (понад  800  осіб),  -  чехів,  українців,  жидів.
  
    Поляки боролися  з  окупантами  і  українськими  націоналістами,  організували  самооборону  і  були  випадки,  що  самооборона  відрухово   палила  українські   упівські  села,  мстилася.  На  Волині  загинуло  з  рук  ОУН-УПА  від  60 -  до  150  тисяч  поляків,  -  говорив  пан  Тадеуш.  Не  заперечуючи  того,  що  справді  було,  то  і  так  родиться  питання:  чи  таке  поступовання  самооборони  звільнює  від  карної відповідальності  і  осудження,  чи  не  терпіли  при  цьому  невинні  люди?      Справа в  тому,  що  то  не  зовсім  правда.  Був наказ,  нпр.,  під час  акції  “Вахляж”,  проводити саботажно-диверсійні  акції    проти  німців  так,  щоб  сліди  вели  до  українських  сілі,  або  так,  що  це зробили  українці.  А    німці  у  відплаті  палили  українські  села  і розстрілювали  людей.  До  якої  категорії  злочинів  треба віднести  таке  поступовання?    Скільки  українських  “упівських  сіл  відрухово”  спалила  польська  самооборона,    німці  та  совєтська  партизанка  як  відплвтні  акції?
  
  Шодо  кількості  жертв  поляків  з  рук  українських  націоналістів.  Загляньмо  до  однієї  статистики  польських  дослідників.  На  Волині,  колишнє  Волинське  Воєвудзтво  РП,  проживало  десь  біля  320  тисяч  роляків.  В  1939  році  втікло  до  Ценгральної  Польщі  (ҐҐ)  перед  большевиками  десь  30  тисяч,  біля  80   тисяч  москалі  вивезли  на  Сибір  і  арештували  в  1940-41  рорах.  Після  війни  чи  в  ході  війни  повернулось  до  Польщи  250  тисяч.  Чи  щось  з  тих  статистик  толком  виникає?  В  1943  році  за  листопад  місяць  Комендат  АК  рапортував  до  Лондону,  що  на  Волині  загинуло  15  тисяч  поляків  і  не  менше  українців  Може  перестаньмо  спекулювати  кількістю  жертв,  а  подумаймо  чому  вони  були,  бо  їх не  повинно  було  бути.  Кожна  окремо  взята  людина,  яка  тоді  загинула,  була  на  одну  за багато.  Поляки, які  тоді  загинули,  скільки  їх не  було,  не  повинні  були  загтнути.
  
    Не  зовсім  правду  сказав  пан  Тадеуш про  трагедію Гути  Піняцької, родинне  село  його,   “де  поляки,    українці  і  жиди    жили  мирно”,  що  зрештою  не  уменшує  і  не  змінює  трагедії  людей.  Але  неправди  не  годиться  говорити..  
  
   Далі  пан  Тадеуш  поінформував,  що  Бандера “увійшов до  Львова в  1941  році  і  почався  морд  жидів”.  То  така  правда,  як  та,  що  сказав  російський  журналіст  в  Мадриті,  ніби  С. Бандеру  в 1945  році    вивіз з  України  німецький  летун  Скоженний.     Бандера  не  був  у  Львові   1941  року,  бо  його  німці  арештували  вже,  здається,  7   липня  1941 р. в  Польщі і  він  війну  просидів  в  німецькому  кацеті.   Бандеру  назвав  пан Тадеуш  “терористом  романтиком”,  запозичивши  це  окреслення  мабуть  від  львівського  українського  професора   Я.  Грицака.  
Що С.Бандера  був  причетний  до  вбивства  консульського  представника  СССР  у  Львові  і  вбивства  міністра  Б.Пєрацкого,  то  незаперечне.  Але   і   тут  негарне  питання:  ІІ  Відділ  ШҐ  В(войська) П(польського)    на  два  місяці  перед  вбивством    Пєрацкого  мав  інформацію  про  підготовку  замаху.  Чому  не  принято  заходів  щоб  не  допустити  да  вбивства?
  
    М. Домбровська  в  своїх  “Дзєнніках” записала:  “Шнур шубениці  і кат  ніколи  ще  не  були  до  того  стопня  символом  польської  держави, як  за  уряду,  якого  творці  самі  були вішані  за  ті  самі  справи,  за  які  сьогодні  вішають”.  Панове  “тадеуше”,  як  думаєте:  чому та  велика  польська  письменниця  і  патріотка  так  записала  в  своєму  “Дзєнніку”?
  
  Напався  пан  Тадецш  і на  Є. Ґєдройця,  як  “негативну  постать”,   бо  Є.Ґедройц  не  засуджував  ОУН  і  УПА.
  
      Напався  доповідач  на  Лемків,  бо  вони  йшли  добровільно  до  дивізії  SS  “Галичина”,  а  поляки  Шльонська  і Великопольщі  до  війська  німецького  були  мобілізовані   примусово.  То  правда,  вони  йшли  не  лише  до  дивізії,  але  також  до  ҐЛ,  червоних  партизанів,   ЧА,  Війська  Польського  і  УПА.  На  Лемківщині  в  роки  окупації  переховувався  В. Ґомулка). Чому  люди  йшли  “добровільно”  до  того  чи  іншого  війська  у  той     страшний  час,  сьогодні  мабуть тяжко  відповісти  і  пан  Тадеуш  не  спромігся  на  відповідь..  Це  оскарження  Лемків  мабуть  було подиктоване  як контра  конференції,  що відбулася  місяць  раніше  в цьомуж  університеті  на  тему:  Лемки,  Бойки,  Русині,  Гуцули..    А  правду  кажучи  в  дивізії  “Галичина”  так  багато  Лемків  й  не  було.  Але,  на  Бога!,  бувже  і  у  нас  Guralenfolcк    на чолі  з  послом  до  сейму  РП  Кшептовським,  і  була  РР  (Поліціа  Паньствова),  звана  ґранатовою,  на  службі  окупанта.  Як    розсудити  дії  людей  того  скаженного  часу?  
  
   На  запитання  учасниці  про  митр.  А.Шептицького  пан  Тадеуш  відповів,  що  він  був   славним  богословом  і  фатальним  політиком,  глорафікував  Гітлера,  не  був  моральним  авторитетом,  вихваляв  Гітлера  за  здобуття  німцями  Київа,  нічого не  робив  в  обороні жидів,    в  своєму  посланні  “НЕ  ВБИЙ”  не  написав  просто,  щоб  не  вбивати  поляків  і  жидів.  В  Польщі  жоден  єпископ  не  пішов  за  нацистами,  заявив  пан  Тадеуш.  І  в  одному  і  другому  випадку  то  таки,  делікатно  кажучи,  не  зовсім  правда    Відомо,  що  в  мурах    митр.  Шептицького  пережили  війну  знані  жиди,  між  інш.,  пізніший  головний  рабін  ізраільських  повітряних  сил,   недавнішній  польський  міністр  ЗС  та  десятки  жидів  в  різних  монастирях  Уніятської  церкви..  Митр.  А. Шептицький  також  оголосив  відкритого    листа  в  обороні  жидів.  

   Вартує  уваги  співдоповідь   (доповнення?) іншого  пана,  який  прикликав  на  допомогу “документ”  опублікований  проф.  Вільчуром  з  22.06.1990  року  про  постанову  чи  то  ухвалу  ОУН  по  відношенню  до  поляків  і  Польщі. Кожен  хто  хоть  трохи  щось    у  цій  матерії  розуміє,  то  знає, що  жодної  такої  наради  і  ухвали  ОУН  не  було.    В  1990  році  поданих  в  тому  “документі”  структур  ОУН  вже  не  існувало.  Була  то звичайна  фальшивка  сколочена  на  матеріалах  КҐБ  з  часів  війни.  Визнали це  всі  дослідники  історії  ОУН  в  Польщі,  а  нам  все  пригадують  той  фалсифікат.  Натомість  правдою  є,  що  ОУН  далі  існує  і  то  в  кількох  версіях  чи  фракціях.  Нищили  її  Дефа,  НКВД,  Ґестапо,  КҐБ,  Сіґуранца і  інші,  а  вона  існує.  Незнаю,  як  сильна  ОУН  в  Україні, але  існує.

  Думаю,  як  закінчити  свої  вражіння  з  цієї  Конференції,  названої  науковою,  по  суті  була  то  прелекція   чи  доповідь  пана  Тадеуша про  злочини  ОУН-УПА.  Не  було  на  ній  дискусії,  тільки  вже  згадана    пані  два  питання  подала,  в  тому  і  про  А. Шептицького.  Студенти  приходили  і  виходили  групами  і  участі  в  дискусії  не  брали..  
  Фотографії  показані  автором  були  чіткі,  але  непереконуючі.  Не  зрозуміло,  що  мав  до  теми  міст граничний  по  якому  Уряд  РП  переїхав в  1939  р. до  Румунії?.   Були  фотографії  костелів  зруйнованих  “українськими  націоналістами”  на  Україні,  бо  напеівно  так  було  і  треба  засудити  такі  дії.  Але і українці  показують   фотографії  зруйнованих  їхніх  церков  в  двадцятих  і  тридцятих   роках   ХХ ст. в  Люблинському   воєводстві  і  на  Волині,    а  їх  було  біля  двісті  не  рахуючи   тих,  яеі  передано  католицькому  Костелові,   в  тому  їхню  історичну  святиню  катедру  в  Холмі,  в  якій  гробниці  їхніх  єпископів  і  князів  замуровано,  хоч  Холмська  катедра  ніколи  не  була  польським  костелом.  Все  це  було  перед....  

  Зруйновані  нами  їхні  церкви  після  1945  року  в південно-східніх  Польщі, а  їх  було  також    десятки  або  і  сотні  є  світками  трагедії  українців  в  Польщі..  Біля  150   церков    переоборудувано   на  костели  і  досі  не  повернули  їм. Альбоми  фотографій  трагедії  їхніх  церков  в  Польщі  мандрують  по  всьому  світі  на  різних  мовах.  
  

  Дивлячись на колоратку  пана  Тадеуша  пригадався  мені  кс.  біскуп   (єпископ)  Е. Ліковський,  який  в  1907  році  писав  (цитую  з  пам”яті):  “познанє  він,  ктуре  насі  пшодковє  взґлєндем  народу  украіньскєґо  і іх  Серкві  зацьонґнелі  і  пжизнанць сє до  ніх, єст  найлєпшим  сьродкєм до  осьоґненця  порозумєня  з  украіньцамі”.
  Яких   то  гріхів   наші  предки  перед  русинами-українцями  доконали?  Почав  шукати  в  своїй  історичній  пам”яті.
    1637  р.  у  вересні  гет.  С. Конєцпольські  видає  в  Барі  Універсал,  яким  наказує   карати  не  лише  українських  повстанців,  але  і  їхні  родини, їхні  сім”ї,    жони  і  діти,  оселі їхні  внівеч  обертати,  бо  ж  ліпшою  є  річ,  щоб  покрива росла на  тому  місці  ніж   зрадники  Його  Королівської  Мосбці  і  Річпосполити  там  розмножувались.    А  гет    М.  Потоцкі  тероризував  людність  українську:  стинав, а голови  замордованих  казав  виставляти   публічно.  І  король  і  Сейм  РП  двох народів  схвалили  цю  тактику  на  догоду,  як  написав  згодом  історик,  “мсьцівим  інстиктом  зємян  кресових”   Чи це  не  були   то   етнічні  чистки?.
  А  як  читаю  спогади гет.  С.  Жулкєвського,   рапорт  нунція  Апостольського  в  Польщі  Юлія  Родджеро  з  1565  р.,  чи  Шерера Жан-Бенуа,   то    мурашки  біжать  по  тілу.  Не  дармв  казнодзєя  Єнджей    Млодзяновскі,  єзуїта-теолог  17  ст.,  писав: “колиб  можна  було   зібрати  всі  сьози,  що  їх гноблений     (уцісьньони)   люд  в  України  виплакав,  то  в  тому  иорі  втопилася  б  людина”.    Скільки  тисяч  людей  мусило  загинути,  щоб  з  їхнії   сліз  повстало  море ?   Хто  злічить  пане  Тадеушу?  1935  польська  паньствова  поліція  розстріляла  мирну  українську  маніфестацію  в  м.  Колки,  застріливши  9 (дев”ять)  осіб.     Як  закваліфікувати  всі  ці  події  і  факти?
  
   А  гріхи   (winy)  політичні?      1667  року  Польща  з  Росією  доконалаo  поділу  (rozbióru)  України  Андрушовським  трактатом,  що  через  сто  років  довело  до  трагедії  РП  -   Росія  з  Прусією  і  Австрією  поділили  між  собою  Польщу;   1919  р.  армія  ген.  Галлєра  доконала  збройної  агресії  на  ЗУНР,  а  1921  р.  Польща  і  Совєтська  Росія  знов  поділили  Україну  між  собою  Ризьким  трактатом,  що  через  двадцять  років  призвело  до  ліквідації  РП  як  держави;      1938  р.  ІІ  Відділ  ШҐ  ВП    провів  на  Русі  Закарпатській  акцію  саботажево-диверсійну  під  кодом  “ЛОМ”,   спомагаючи  Венгрію  і  Гітлєра  для  “спільного  кордону”  з  Венгрією.  Чим  то  закінчилось  для  нас  відомо.   А  жертви  тієї  акції  як     назвати?  1941 р.  ОУН  розпочала  у  вересні  переговори  з  ЗВЗ/АК  для  співпраці  під  німецькою  окупацією. І в   тому  часі,  через півроку,  Комісія  громадська  (obywatelska)  при  Львівській  Окрузі  АК  оголосила  Заяву  про  конечність  виселення  уккраїнців  після  війни  з  кресів  східніх.  Хватить,  охоплює жах... Кс.  біскуп  Е. Ліковський  мав  слушність,  тільки ми  не  прислухались  до  його  слів,  як  і  до слів  інших  мудрих  поляків.. Проф.  Боґуміл  Ґротт    пояснює  чи  пак  оправдує   подібні  чини  тим,    що  мовляв:  “ставити знак  рівності  між  націоналізмом  польським  і  українським  є.  ражучим  непорозумінням”  і  звинувачує  в  тому  польських і  українських  істориків. Чому  то  не  можна  ставити  знаку  рівності? Так  можна  оправдати  всякий  злочин,  зокрема  коли  друга  сторона  не  має  рівних  можливостей  довести  своєї  рації.
  Згадцую  про  ці  історичні  події  і  факти  тому,  що  вони  фатально  зпкінчились  для  Річпосполити.  Про  це  також  пам”ятаймо.
      
   Вже  згадувалось  вище  про  переговори  між  ОУН  і  ЗВЗ/АК,  започатковані  осінню  1941  року,  які  закінчились  нічим,  як  і  переговори  з  УНеРівцями  в  Парижі.  Справа  в  тому,  що   виступали  два  нерівні,  з  точки  зору  права,  суб”єкти  чи  сторони:  польську  сторону  презентували  представники  держави,  а  українську  представники  політичних  громадських  організацій.  -  ОУН-УГВР.  У  політично-юридичному  значенні    це  дуже  важливе  для  зрозуміння  чому  домовленості  завжди  кінчались  нічим    Польська  сторона  трактувала  українців    як  своїх  підданих,  придержуючись  при  тому  концепції  границь  з  1772 ,  а  в  кращому  випадку  1921  року.  Не  можна  про  це  забувати     Успіх  переговорів  сторін  запобіг би  напевно трагедії  обох народів.

Хочеться  закінчити  однак  свої  думки якимсь  оптимістичним  акцентом.,  бо  мимо  всього,  всіх  історичних  негативів  і  трагедій,  сьогодні  на  Волині польські військові  цвинтарі   АК  ніхто  не  нищить,  не  профанує,   відновлена  Косьцьохнувка,   при  чому   з  участю  таки  української  націоналістичної  молоді  Волині, а  у  нас? Україна  є  одиноким  краєм  з  усіх  наших сусідів,  де нас,  поляків,  приймають  по-людські,  дружньо,  чого  не  можна  сказати  про  інших  наших  сусідів, з  чого  виникає  питання:  чому  наші  стосунки  з  тими  сусідами  від  віків  є  такими,  кими  є?  (Питання  стосунків  з  Німеччиною  і  Росією  треба  трактувати  окремо).  
   І  так   виникають  питання  за  питаннями  на  які  ми не  хочемо  шукати  відповіді. Всі  пани  “тадеуши”  мають на  все  одну  відповідь;  винні  українці.  Крапка.
                                                                                                                              8
  Боже  мій!  Над  нами  майже вже  зійшлися  дві  трампліни  -  східна  з  Москви  і  західна  з Берліна.  Що  станеться,  як  зачнуть  з  них  стрибати  на  наші голови,  оспівані А.Пушкіним**,   “спортсмени”  ґенералімуса  А. Суворова  разом  з  німецькими  дружинами?  Незалежна  Україна  потрібна  не  лише українцям,  що  зрозуміле  само  собою,  але  і  нам  полякам!,  Незалежній  Польщі,  а  ми  робимо  все,  щоб,  як вже нераз,  знищити  українську  державу,  яка  ще  не  окріпла.  Не  обманюймо  себе  і  людей,  що  подібні  “конференції”,  як  от  ця,.  спрямовані  тільки  проти  ОУН-УПА,  бо  це  неравда.  То   поборювання    Незалежної  України  на  догоду  нашим  недругам.    Турне  пана  Тадеуша  по  Польщі  якраз  цьому  і  служить.,  розпалюванн.  антиукраїнської  істерії  Стосунки  польсько-українсьткі  мають  тисячолітн.  Історію  і    оцінювати  їх  лише  одним  трагічним  періодом,  не  шукаючи  причин,   що  породили  його,  думаю    не  принесе  бажаних  наслідків. Пам”ятаймо,  засуджуймо    але  вміймо  зробити  відповідні  висновки  з  історії,  навіть  з  історії  трагічної,  творцями  якої  були  і  ми  від  цього  не  можна  втікти.
Пам”ятаймо  також,   як  писав  проф.  Збіґнєв  Вуйцік,  на  сусідство  з  Українлю  ми  приречені  історією,  а  це  обов”язує  обидві  сторони.  Пам”ятаймо,  але  працюймо  для майбутности обох народів.  

  Можна  очевидно  витягати  з  минулого  давнього  і  блищого  справи   вирішені  і  не  вирішені, але,  як  говорить  Лєшек  Мочульські,  подавати  їх  як  свіжу    актуальність   не  годиться.  Помста не  є  добрим  дороговказом  в  політиці.  

Свої  думки   виклав  потомок  Кресов”ян

----------------------------------------------------------------****--------------------------
    *  конференція  відбулась  13 – 14  жовтня  2009  року  в   Університеті  Зеленогурському:  “ЧАС  ЗАГИБЕЛІ  1939 – 2009”
**    натяк  на  вірш  А. Пушкіна  “Бородинская  Годовщина”.  1831


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Дійсно - текст цікавий

© Микола Цибенко, 18-11-2009

Дядьку, ви би відформатували текста

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Карповий, 18-11-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.35459208488464 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …