Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2588
Творів: 47089
Рецензій: 91488

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Відібрати торбу в циганки

© Зоряна Биндас, 17-11-2009
Зустрічі із красенем Олегом Марічка чекала давно.  Вони з хлопцем навчались у паралельних групах. Бачились на лекціях. Олег не був «першим» хлопцем на потоці, за ним не бігали зграями дівчата, але Марічці він подобався давно. Хлопчина, мабуть, із правильної сім’ї: хороші манери, охайний вигляд, та ще й вчився старанно. Олег не дуже дружив із «верхівкою» студентства – поганими хлопцями, але, попри це, впевнено займав хороше місце серед тамтешньої  тусовки. Його поважали, проте – не обожнювали.
Якось він запізнився на лекцію і вільне місце було біля дівчини. Нічого не лишалось, він сів тоді біля неї і слухняно писав конспект, а вже після пари вони розговорились, виявилось, що навіть живуть майже по сусідству. Олег запропонував Марічці якось ввечері погуляти, а дівчина радо погодилась. От зараз такий очікуваний день, вона стоїть і вдивляється у далечінь. Спеціально прийшла раніше, щоб помріяти, морально налаштуватись.
Цікаво, а який він насправді, - думала Марічка, - може зовсім не такий милий, як здається. А можливо він взагалі дивак, чи маніяк? Може, потім виявиться, що він колекціонує сушених мишей абощо... А от і він.
Олег був вбраним у біле, таке собі ангеля. Навіть сумка «через плече» була під колір. Марічка помітила його здалеку, поглядом зустрічала його кожен крок назустріч. А він – гарненький. Дівчина стояла, він наближався, а вона не могла приховати сором’язливої посмішки.
Десь з хвилин двадцять вони ходили парком, а потім Олег запропонував десь сісти і чогось попити. В парку – більше десятка палаток з пивом, соками, морозивом. Для того, щоб посидіти вибрали одну з них.  Марічка дуже соромилась, від того Олег нервував, розмова не дуже клеїлась. Окрім того, в палатці з пивом – купа людей, вони чують кожне слово, і, здається, кепкують. Марічка сиділа рум’яна, як паляниця, що допіру вийнята з духовки. Хлопець згадував якісь анекдоти, нервуючи, нерозбірливо розказував, а дівчина хіхікала невпопад не знати з чого, бо через шум, музику і нечітку мову, десь з половину не чула.
Аж раптом хлопець зірвався з місця і побіг за циганкою. Він біг за жінкою і репетував: «Стій, зараза така, стій!!» Він її швидко наздоганяв, бо циганка була дрібна і кроки робила малі, та ще й довга спідниця заважала вільно перебирати ногами, а важка торба «босс» в руці ніяк не додавала прудкості.
Марічка подумала, що хлопець таки несповна розуму. От зараз він, мабуть, трішки понервував і все – припадок. Не може бути, щоб такий гарненький юнак, і нема в ньому якогось великого мінуса. От зараз біжить за тою бідною переполоханою жінкою, яка ще 5 хвилин того тут так жалісливо і спокійно просила в людей «пару копійок на операцію».
А хлопець таки наздогнав циганку. Він почав голосно на неї кричати, а потім ще й відбирав в неї торбу «босс».
Боже мій, думала собі Марічка, та він хоче в неї гроші відібрати, ті, які вона тут назбирала. Може не має чим розплатитись, а мені боявся сказати. Та він таки психічно не здоровий, ще зараз на мене кинеться, мабуть треба потихенько забиратись, поки він ще не повернувся. Але ж цікаво, що буде далі.
Тим часом Олег вже відібрав торбу в циганки, бідна жінка здалась. Вона стояла, сумно і якось винувато опустивши очі. Чому ж ніхто не захистив цю бідну жінку, думала собі Марічка, чому не заступились за неї? Олег відкрив пакет циганки і щось звідти витягнув, віддав циганці торбу і пішов назад у палатку.
Марічці було дуже ніяково, вона навіть не знала, чи то тікати, чи то сидіти на місці і чекати хоч би якого, але пояснення. І від заціпеніння у неї вийшло друге. Олег прийшов збуджений, розпашілий і веселий. Ще б пак, він отримав свою здобич. В руці він тримав… свою білу сумку.
- Уявляєш, собі, - пояснював він Марічці і захоплено сміявся, - поки ми тут сиділи і балакали, то циганка якось поцупила мою сумку. Запхала собі в торбу «босс» і майже втекла. Добре, що я вчасно схаменувся і помітив, що циганка терлась біля мене дуже довго не просто так, бо я б лишився без сумки, і багатьох потрібних речей, які лежали всередині. Фух, добре, що помітив. Оце то пригода, правда? – питав він дівчину. – Зроду так не веселився!!!
Марічка дуже втішилась, що циганка пробувала вкрасти ту сумку в хлопця, бо це означало, що він таки не божевільний, і можна з ним ще якось сходити на побачення, звісно, якщо він запросить.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Іванкоооо!!! Марічкоо!!!!

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Віталій Дерех, 17-11-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.32681894302368 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …