Ти йдеш подіумом. Навколо тебе дерева-моделі у різнобарвних, низькоякісних, китайських сукнях, які зшиті на розмір бальше і при малесенькому подиху вітру починають рватись як від шторму...!
Ти ступаєш по клаптикам тканини, які кутюр’є Осінь пронесла і розкидала подіумом, а сама – зникла!...Ніхто її не бачить.
Всім відомий її славнозвіний жовтневий показ. І всі ним захоплені... Художники малюють ніжну берізку Бюндхен в її паєтковій золотій сукні. Вона стоїть, позує та кокетливо посміхається своїми гілочками... Поети закохано описуюють чорношкіру пантеру Тополю, що смиренно зупинилась у своєму жаккартовому сарафані... Все так яскраво! Преса в захваті! Але, всі й незчуються як прийде мільйонер Вітер – безжальний та жорстокий! Він безжально роздягне і Тополю, і Берізку, залишить їх оголеними на зиму спокутувати свою красу... Вітер пролетить величними кроками і поріже, розірве найкращі творіння осінньої кутюр’є цього року назавжди...
А ти ... знову йдеш подіумом...Манекени дерев-моделей схилили руки й голови і плачуть краплями холодного дощу...Берізка пожадливо збирає залишки паєток, а хтось – каштани Svarovski, кленовий шовк, мереживо горобини...
Манекени доречі мріють. Про що? Про новий сезон. Про сезон нових зелених весняних барв. Так, він буде скоро, звичайно після зимової хутрової колекції, і ти знову підеш подіумом...
