Я летів до Лхаси та літак чомусь сідав у Нью-Йорку. Піднімаючись на 86 поверх Емпа́йр-Сте́йт-Бі́лдінгу, щоб побачити 360 градусну панораму Нового Амстердаму, опинявся на верхівці «Мати Всесвіту». Міцно стиснувши повіки та кричачи «ябадабаду» я пригнув з «вершини неба», щоб досягнути восьмого дна землі.
Відкривши очі, зрозумів, що мене проковтнув Червоний Диявол Lamborghini , що з’їв 575 конів, вбив чотири крокодила, вісім корів і три свині та запив все те чорною кров’ю землі. Диявол виригнув мене біля входу до Палацу Успіху. Випрямившись, я одразу ж відчув свою велич та неповторність. Я ж в Монте-Карло і в моїй владі було підкорити всю країну за п’ятдесят шість хвилин.
Будучи істинним переможцем та натягнувши глибше на очі стетсон, аби не подразнювати зіниці спалахами фотокамер, покрокував до перемоги. Біля покерного столу, я одразу сказав «all- in всліпу" і всього себе програв. І гостинний консьєрж, разом з групою заморських проституток та усміхненим дилером дали мені дружнього копняка під сраку. Він був такої надзвичайної потужності, що відірвав мене від землі і я побачив все так, як то показує «google earth».
Пролітаючи над Середземним морем, я жалкував, що не підставив їм свою м’якеньку дупку на північ, давно хотілось побачити фіорди Норвегії.
Десь над Сахарою, диявольська відзнака на лівій руці відзначена словом "Hublot" зафіксувала, що я втрачаю висоту і мені нічого не залишалось як почати ретельно махати руками, намагаючись пролетіти якомога далі.
Дякуючи вищим силам за попутний вітер, я долетів до Бурунді - містичної країни курунді. З тих місць звідки я прилетів, заклинання «бурунді-курунді» вважається одним з найгірших проклять, яке прогнозує проблеми з середнім вухом, що супроводжується втратою рівноваги, а заклинання «бужумбура» викликає глибоку депресію зі схильністю до суїциду.
Від міфічних людей чи то тварин рунді я дізнався, що тут не вперше заходять на посадку «меніподібні із захмар’я карломонте». І хоч як я не намагався їх виправити та пояснити, що то є великим гріхом міняти місцями два священні слова «Монте-Карло» та вони ж натомість зневажливо плювали в небо і казали, що їм срати на богів «карламонте». А для того, щоб і я міг добре срати, то мушу стати якимось «баанзі», тим хто побачив інше.
Для цього вони мене по-слов’янськи запросили з хлібом та сіллю до своєї хати. Повсюди горіли факели. Мене одягнули у чорне, хоч самі були у червоному. Навколо лупили барабани і співали «червоне - то любов, а чорне- то журба» за інтимною лірикою Д. Павличка, а я тим часом танцював і наминав якусь гірку тверду речовину, надіючись, що після цього мені дадуть кави з молоком та печення з шоколадом. А натомість, я отримав ще жменю цього гіркого чарівного гімна, яке мене вбило, але щось залишило. То щось почало пропихатись, душитись і лізти невідомо звідки та куди. А відкривши відкриті очі я померло народивши мене.
