Навколо нас так багато речей, які для когось виглядають зовсім іншими, ніж бачимо їх ми... Глянути на світ іншими очима… побачити те, що ховалось за примарами-хмарами стереотипів, ілюзій, страхів.
Зайшло Сонце чи впала Зірка?
Так звично дивитись на захід Сонця – і так незвично бачити в ньому падаючу Зірку. А хто може знати? Напевне?
Скільки незамовлених бажань заходить за хмари та завмирає там в очікуванні того, що падаюча зірка їх воскресить і поверне в життя, що вони не пропустять тої оказії і саме в потрібну долю секунди вони вспіють прийти на думку тому, хто відправив їх за хмари.
І хто знає як довго чекати тієї оказії, того шматочка часу, тих усміхнених облич, на яких буде видно радість від здійснених Зіркою бажань. А куди насправді падають Зірки, разом із бажаннями?
А що стане із тими бажаннями, що будуть відправлені господарями разом із заходом Сонця?! Адже це також Зірка! І Вона не падає, вона знову повернеться... можливо та, що падає і не встигне здійснити те таке очікуване бажання лише за ту долю секунди, що доля їй відведе аби глянути останній раз на Землю. Можливо, вони зробивши круг разом із Сонцем за ніч, принесуть посмішку щастя своєму Господарю на наступний ранок?
Куди падає бажання разом із падаючою Зіркою?
А коли Сонце повертає відправлене з ним на ніч бажання?
І про що шепоче під смутним поглядом хмар водяна гладь? А можливо це доріжка до Сонця? До твоє Мрії?
Побачити те, що раніше не бачив, почути те, чого не чув, розповісти те, про що раніше мовчав, глянути на світ іншими очима, приблизити свою мрію – бути відкритим до всього і до всіх.
