Все! Кінець світу скінчився, заспокойся. Пройде певний час і все повернеться на свої місця. Ми всі реєнкарнуємось і продовжимо жити, як це було раніше.
Ось уже шістнадцять років час повертаєтсья назад, назад, назад. Початок кінця світу, сам процес і перемотка. Мені дуже цікаво за цим спостерігати. Не щодня побачиш кінець світу.
Не хнич, Дурна. Зараз все налагодиться. Почекай хвилину і ввімкнеться перемотка, потім Бог знову клацне на кнопку "Play" і я ще раз перегляну з ним цей чудовий відеозапис під назвою "Моє життя в період кінця віту".
Це кумедно, повір мені. Взагалі я не розумію, чому ти мені досі не довіряєш? Люди зазвичай вірять і все розповідають, а ти--ні. І це мене найбільше злить! Я ж нічого поганого тобі не зроблю, просто хочу твоєї довіри, хочу, щоб ти ділилась зі мною своїми проблемами і я тобі допомагала у їх вирішенні.
Дурна, а в нас же стільки спільного. Багацько цікавих подій, людей, речей--все спільне. Ти далі тримаєш все в собі й не розкриваєшся. Я ж щодня бачу сльози в твоїх очах, Дурна!.. Чому ж ти так?
Та й цей кінець світу. От би перенесли його на потім. Треба буде сказати Богу, що зарано він його робить. Нехай вставить у відеокамеру довшу плівку і зніме більш тривалий фільм. Так цікавіше, набагато! Правда, Дурна? Тільки ти мене розумієш. Шкода, що я ніяк не придумаю спосіб довести тобі свою вірність, довести, що я ніколи, ніколи!, в житті тебе не підведу й завжди підтримаю! Дурна, ти маєш знати, що всі свої проблеми можеш довірити мені.
Сідай поруч. Подивимось на наше життя у зворотньому темпі. Ого, швидко ж летить час. Мені вже п"ятнадцять, чотирнадцять...
Слухай, Дурна, поки є час я з тобою попрощаюсь. Нам же реєнкарнуватись з хвилини на хвилину. Знай, що коли мені буде шістнадцять і тобі стільки ж, то ми зустрінемось, обов"язково. В наступний раз напевно ти мені більше довірятимеш.
Мені один рік... час і справді швидко летить.
Бувай, Дурна. До нових зустрічей! Побачимось через шістнадцять років...
