Вечірні роздуми...
Що таке їхати зайцем у вщерть заповненому автобусі? Заповненому не людьми, а радше їх справами. Заклопотані і стурбовані, поспішають на зустріч чоловічим, жіночим і дитячим серцям. Хтось їде куштувати каву із стінами власного помешкання. Інший , купивши квіти до теплого котеняти - дівчинки на 20 років молодшої від його сивини. Той, що на останньому сидінні - стурбований кредитами на довіру, яких поназичав усім небайдужим людям.
А вона їхала зайцем. Так саме та, біля вікна ліворуч від водія. Одягнена у класичну сукню, білі черевички і зелений шалик. Теплі рукавиці по лікоть, аромат живанши, і погляд в нікуди. Кажете у неї немає квитка і вона не оплатила проїзд? Невже зайці лише ті, хто так би мовити не купили проїзду?
Зайці – це покинуті з дитинства тварини. Залишені матерями на обочині лісу. Їх з десятка виживає 2, інколи троє. І це якщо пощастить натрапити на їх слід іншій матусі. Зайці у потязі – загублені поглядом люди, які не мають паспорта на життя, тож і без відомостей про місце проживання, їдуть в нікуди.
Вона теж була зайцем. Запитаєте, звідки знаю усе про цю красиву дівчину? Це було написано на її чолі, бо їхала насправді з квитком, от тільки зайцем, бо не знала куди.....
Маршрут випадковий, як і цей вечір на календарі, нічим не відрізнявся від попередніх. Хіба що авантюризмом. Навіщо одягати таку сукню і їхати в нікуди?
Коли, день прожив як -небудь, хочеться зворотного відліку часу, аби випередити його і зламавши голову об пісок, в яку не вліз череп, переступити через себе. Замовити піцу додому, випити на ніч снодійного, чи поїхати зайцем по місту. Нічному і стомленому, а може навпаки спокійному і романтичному. Колись мені сказали – буде усе так , як ми захочемо. Так би мовити бажання дані для того, щоб замовляти їх , як їжу на дім. А потім користатися за призначенням. Губити на них гроші, час і витримку таки варто. Вони живуть для цього. Тож, коли день минув випадково – треба діяти за принципом Бога – створити цього дня щось особливе. І не думайте, що варто бігти на зустріч потягу, рятувати вбивць, чи літати як Ікар, без крил. Усе це невиліковно для розуму, хоча потрібно. Створити щось – це жити , жити без змоги робити комусь боляче, без змоги ображати.
Їхати зайцем у нікуди, теж ознака життя. От тільки самотнього.....
Купуйте квитки не до станції в нікуди, а до щастя....
