«Людина – пасинок еволюції, продукт халтури, що її припустилася природа»
Артур Кестлер1
Відомо, що пасинки постійно нищили одне одного від доби кам’яної сокири і до атомної бомби. У верхньому палеоліті від рук одноплемінників загинуло 90% населення Землі. Ті війни тривали не для грабунку, контрибуції, експропріації чи домінування, а для вдоволення внутрішньої потреби. Убивали на хвилі специфічних настроїв і емоцій, притаманних тільки найрозумнішому видові.
Нині цю потребу «Адамові нащадки» тамують у сварках, бійках, спорті, наркотиках, алкоголі, спогляданні за насильством з екранів...
Але є ще ендеміки-натурали, що прагнуть і далі воювати по-справжньому з людьми, смакувати кров і пити з їхніх черепів. Хоча таких стає менше. Більша частина людства завзято будує собі цивілізаційні зручності та принади, вишкіряючись на сусіда і віддаючи на поталу лоно Землі.
Бабці Еволюції вкрай остобісіло дивитися на вибрики халтурного чада, і вона остаточно вирішила викинути у корзину для сміття вінець природи, як зношені пантофлі, як проект, що не вдався. План у Бабці був приблизно такий. Спочатку завалю їх хворобами – нехай вовтузяться, виборсуються і панікують, може згуртуються і не вбиватимуть одне одного. А коли двоногих ссавців стане обмаль, то, може, отямляться і перестануть «хлебтати, нюхати і ширятись», почнуть жити у новому вимірі. І головне, перестануть у дикому божевіллі нищити себе і землю, яку топчуть...
Отже, погляньмо у недалеке майбутнє.
Чисельність людей загрозливо скорочується. Ті, хто доживає до 50, приречено волочать за собою хвіст невиліковних хвороб. Недуги спадкові та набуті. Смертельна дюжина кінця ХХ століття, подвоївшись, набула витончених, зухвалих форм. Лихоманки Ебола, Марбург, Ласа, жовта, Ріфт-Валі та Паверхільська винищили людей обабіч екватора. Островитяни глобально-теплої Океанії, втікаючи із затоплених шматків земної тверді, принесли з собою кажановий вірус Ніпах. Тепер у напівпустелях Азії і Африки він передається не від кажана, а від людини до людини. Ті, кому сяк-так вдалося видихати захворювання, мають спустошену, почищену пам’ять, бо не можуть пригадати власного імені.
Хвороба «червоні припливи» набула забарвлення ще чотирьох кольорів. Особливо нещадна – з фіолетовим відтінком. Чума, яка сито дрімала з 1904 року, бо за три хвилі пандемій обжерлася понад 100 мільйонами людей, почала прокидатися і розплющувати очі. Цьому сприяли сірі, чорні та смугасті пустельні щури, що незміряно розплодилися на покинутих екваторіальних територіях. А ще, прокляті всіма, пташиний і свинячий грипи, за якими не може угнатися медицина, великодушно дозволяючи загортати під землю мільйони домашньої, ще теплої живності.
Додамо сюди хворобу Лайма, баберіоз, сибірку, холеру, трипаносомоз та ще надстійкі до антибіотиків туберкульоз і гепатит.
Внутрішні паразити у людей досягли такої досконалості, що майже все населення мегаполісів після 40 років має пошкодження нутрощів і мізків токсоплазмозом.
Більшу половину людства, цієї «раси душевнохворих, що має мутаційну розбіжність, суперечність мозкових функцій» (згідно з А. Кестлером), ВІЛ-інфіковано. Завдяки фармакології вона живе серед душевних сутінків і безнадії.
Вірус сказу тепер жевріє не тільки у кажанів і гризунів, собачих та котячих, а й у людей. Жевріє і вибухає полум’ям жорстоких епізоотій, винищуючи цілі поселення. Сказ у найвищого, наймудрішого ссавця передається не тільки через кусання, а й через поцілунок. Родичі, близькі та знайомі при зустрічі вже не цілуються, бо шокуючий термін «гідрофобія» у всіх на вустах. Перехожі на вулиці панічно уникають тих, хто перескакує через калюжі... А на перше побачення радять ходити з наповненим стаканом води.
Відносно здорових «Адамових нащадків» стає дедалі менше, а нездорові продовжують плодитися, продукуючи нові смертельні хвороби всупереч закликам ще діда Ніцше, який говорив про людину як про несталу, незавершену тварину, біологічно неповноцінне створіння, що, в принципі, не повинне розмножуватися.
Генна інженерія не встигає застосовувати до всіх охочих процедуру «здорового» штучного запліднення. Примусова стерилізація чоловіків і жінок у лікарнях та буцегарнях набуває небачених розмірів. Однак смертельні недуги продовжують множитися, переважно статевим шляхом. Керманичі нарешті усвідомлюють, що насунула ота чорна хмара – нагальна потреба повного і всеосяжного контролю за зляганням homo sapiens.
У роздутому Світовому банку сімені найбільшу цінність отримує XY-хромосома від прямих нащадків чоловіків, які пережили два напади бубонної чуми 1346 і 1894 років. Така хромосома блокує проникнення СНІДу і сказу. А найкращі XX-хромосоми продовжують носити у собі жіноча половина Якутії, двох племен Амазонії, жіночки Анд і Гімалаїв. У них вигляд дитини-малюка ще призводить до викиду гормону прогестерону і запуску відповідного природного стереотипу поведінки і звичних емоцій – по-нашому сюсюкання. У мегаполісах, надземних і підземних, сюсюкання вже давно не звучить, а народжені хворі дітлахи масово помирають на смітниках...
Пробіркові люди потребують постійного контролю за хворобами, гормонами у крові та мізках і оперативного їх корегування.
Для часткового призупинення поступу інфекційних хвороб військові літаки знищують усіх перелітніх птахів, кажанів і навіть мігруючих метеликів Америки. Слони, буйволи, зебри й антилопи вже не кочують просторами Африки, бо їх з’їли аборигени. Залишки диких травоїдних передохли від жорстоких посух разом із хижаками.
Ендемічні сумчасті Австралії почуваються добре, адже чужинці вже не шкодять природі, не витримавши наслідків глобального потепління.
На острові Мадагаскар неймовірно розплодився мишачий лемур, імунно стійкий до СНІДу ще 85 мільйонів років тому. Інших приматів давно викосили на Землі людські цивілізаційні недуги.
Зміни клімату вперто заганяють людей на континентах у підземні мегаполіси. Ніхто не подорожує світом. Туристичні круїзні кораблі і пасажирські товстопузі літаки давно здали на металобрухт...
Аби сяк-так розігнати чорну хмару над людством і припинити пандемії, необхідно першочергово заборонити хаотичний процес злягання в «очеретини, що думає» (згідно з Паскалем2). Верховні генні вожді-запліднювачі наказують негайно розробити щеплення від хтивості серед молодих.
– Треба заблокувати, розчавити у них основний інстинкт хоча б на 10-15 років, а там наука щось придумає, – вирішили вони.
Так розпочався безпрецедентний пошук-виловлювання цнотливих дівчат і хлопців на «незайманих» територіях планети. На спеціальному конкурсі перемагає 15-річна мешканка п-ва Таймир, бо має стійку, довготривалу діарею при одній думці про секс.
А далі – справа за нейробіологами і хіміками. Швидке промислове виготовлення такої собі вакцини від блуду. У містах масове щеплення школярів відбувається прямо за партами. Дужі санітари, істерики, плачі...
Однак вакцина породжує непередбачуваний побічний ефект. За рік по щепленню серед хлопчаків формується фантастична за розмірами секта-каста блаженних, трохи підфарбована голубим. Мізки не обтяжені хтивістю, суцільна дружба, пізнання світу, творчість, споглядання, медитації... «Душевні євнухи» створюють викривлену реальність, прагнуть нірвани, наспівують мантри і малюють фантастичні картини. Панує суцільне декаденство.
І хоча серед людського ареалу мегаполісів основний інстинкт трохи придушили, однак сексуальних бунтарів ще вистачає. Їх відловлюють, як диких звірів, стріляючи снодійними голками з рушниць. Потім довго тримають у спеціальних закладах, де примусово згодовують галюциногеном з африканського кореня ібоги. Це викликає неймовірні страждання у пацієнтів і суцільне каяття за вчинені колись гріхи.
На противагу контролю за зляганням, вакцинації, стерилізації і буйному розквітові фармакології з’являються відокремлені войовничі спільноти людей, яких об’єднує природний, первісний спосіб життя. Знов оживають призабуті древні професії мисливців, збирачів і копачів. На високогір’ях Тибету, Паміру та Анд табуняться ворожі племена, які відчайдушно боронять себе, своїх жінок і дітей від зазіхань генних інженерів. Боронять зброєю. Серед рівнинних чорноземних територій все більше нащадків Трипільців повертається до способу життя пращурів. Зерно, кинуте у землю, не перестає колоситися у них.
У нетрях Амазонії і залишках тропічних лісів Азії ховаються мобільні групи кочових мисливців з отруйними стрілами. Заселяються малолюдні колись прибережні частини Північного льодовитого океану й Антарктиди. У Ангкорі, кападокійських печерах-келіях, скелястій Петрі, а також у Мачу-Пікчу і Чичен-Іцу ховаються від згубної цивілізації сотні тисяч людей...
Бабця Еволюція хитро поглядала на колосальні заворушення та пертурбації серед «ссавців розумних» і думала: «Еч як забігали! Добре. Двоногих не чіпатиму. Почекаю. А от з комахами треба щось робити. Оті мутанти-листогризи так розплодилися, що скоро зжеруть усю зелень на Землі...»
І поки Бабця переймається комахами, доречно запитати:
– То де ж спасіння для пошарпаного хворобами людства? У фармації? У клонуванні здоровіших? Що, далі порпатися у черепах і нутрощах, хімічно корегувати гормони чи електрошоком модифікувати нейронні зчеплення?
А може вихід у пошуку гармонії з природою, у діалозі з нею, оскільки «очеретина, що думає» тисячоліттями вела з природою монологи переконуючого забарвлення, що, як відомо, є найпримітивнішою формою ораторської мови.
1 Артур Кестлер (1905-1983) – англійський філософ, письменник і публіцист.
2 Блез Паскаль (1623-1662) – французький вчений, філософ.
