Участь у творенні сього твору може взяти кожний
попередня частина (автор: Консуело) тут:
http://gak.com.ua/creatives/1/18354
Розділ VI
Марджорі Фрозенталь або прокляття директриси
Останнім часом прекрасна Марджорі почала відчувати дивне занепокоєння, адже після річного знайомства з Королем, той був усе ще живий!
Тут нам варто розкрити страшну таємницю Фаворитки. Якось, ще будучи дев’ятирічною дівчинкою у Національному Підготовчому Навчальному Закладі Для Майбутніх Фавориток імені мадам Помпадур, вона (Марджорі) не приготувала домашнього завдання зі Спокусознавства. Отримавши же двійку, Марджорі, замість повернутися на своє місце, вколола свою вчительку зачаклованим веретеном, від чого та заснула навіки, що й не дивно, бо вістря потрапило їй у яремну вену. Розгнівана директриса наклала на бідолашну Марджорі жахливе закляття: кожен її король помиратиме після року кохання з нею…
Минали роки, а прекрасна Марджорі так і не змогла до ладу оселитися при якомусь дворі. На її рахунку було життя Короля-Дрозда, якого у пташиній подобі підстрелив собі на сніданок гофєґер. Трагедією скінчилося щомісячне дефіле Голого Короля: монарха-нудиста лінчував натовп туристів-пуритан з Гамериканського Королівства. Власне лише після цього випадку Марджорі почала серйозно ставитися до прокляття директриси. Вона вирішила зачепитися за формальний бік закляття: буде вмирати король? no problema (як казала викладачка андалузької мови та етикету) – знайдемо іншу короновану особу!
І Марджорі поїхала у Московію до царя (це ж не король, егеж? – міркувала розумненька мадмуазель Фрозенталь). Цар мав неприємне на слух ім’я Горох і полюбляв їсти бобові, що й спричинило його дочасну смерть від розладу шлунка. Рівнесенько рік по зустрічі з безталанною Марджорі. Їдучи через Роксоланію, Марджорі спокусила була полтавського соцького, але вчасно дізналася, що сей розумник є звичайний дурисвіт та мрійник. Переправляючись через Дніпро, вона дивувалася небаченої кількості свиней на берегах та міцному вишневому запаху від ріки. У Краків вирішила не заїжджати: хай їм грець тим королям!
Чутки, плітки… Що жінки, зокрема Марджорі, без них би робили? У Сусідньому Королівстві йшов поговір, що їхній Король, насправді, є сином коханця Королеви-матері, кухаря. “А-га”, - подумала кмітлива Марджорі: “Кухарський син на троні: безпечно і по-королівському!”
Йшов другий рік приємного спілкування з Королем, і, хоча Марджорі й гадала, що їй вдалось обдурити долю, але щось неясне, напівсвідоме бентежило її. Можливо, річ була у тім, що за цей рік з гаком померло вже чотири королеви. Саме тепер Король був неодружений, тому безтурботно вирушивши з друзями на полювання, залишив усі ключи від замку Марджорі, суворо наказавши не відчиняти кімнату (яку саме чарівна Фрозенталь не запам’ятала, бо такі дрібнички їй завжди здавалися несуттєвими).
