Звичайний ранок під будильник у такому звичайному 2010-му році, який вже встиг набриднути Йому своєю одноманітністю. Все як зазвичай — душ, сніданок, одяг і в машину. Він знову їхав на свою офісну роботу, де буде перебирати папери і створювати видимість мозкового напруження, не для себе самого, а для морального задоволення шефа. Він звичайна людина яка може жити в будь-якій країні, в будь-якому місті, на будь-якій вулиці і мати яку завгодно зовнішність, зараз це не має особливого значення. Значення має лише те, що він сірий як і весь теперішній світ, впевнений у своїй малозначимості, втомлений буденністю але боязливий до змін. Він давно вже викинув на смітник дитячі мрії про щастя і віру в свою неповторність і призначеність для певної Божої цілі, і спокійно їхав на роботу як завжди по крайній правій смузі.
Особливо важливий і надзвичайно секретний співробітник Бен Джіл, якого робота покидала по всьому світу, був повною протилежністю нашому першому герою. Бен знав що дуже важливий для світу і вирішував серйозні питання, хоча дитячі мрії теж давно були викинуті на смітник. Він поволі йшов вулицею в джинсах і чорній куртці, з портфелем за спиною. В портфелі зараз лежала доля мільйонів людей заключена в трьох аркушах друкованого паперу. Не поспішаючи Бен пішки йшов до одного з місцевих кафе, у нього було ще десять хвилин на дорогу і стільки ж його почекають у випадку форс-мажорних обставин. Тому він спокійно стояв біля світлофора й чекав зеленого світла.
Він (перший герой) їхав в машині слідкуючи за дорогою, а думки планували два тижні майбутньої ВОЛІ у відпустці. Вулиці проходили за вікном, машина спокійно йшла. Але на перехресті сталося щось не зрозуміле. Що стало причиною будуть розбиратися слідчі, але машина здригнулася і по невідомим Йому причинам, втративши керування, виїхала на тротуар, підхопивши якогось нещасного перехожого у синіх джинсах, чорній куртці й з портфелем за спиною. Перехожий який ще секунду тому стояв на тротуарі вилетів на капот і тім’ям вдарився об лобове скло, після чого втратив свідомість. Наш герой різко зупинився, викликав лікарів і органи правопорядку, перевірив пульс постраждалого, сів на капот і чекав думаючи що відпустка в цьому році буде не такою як очікувалось приємною.
А в кафетерії за рогом троє таких само «сірих» людей випили по дві чашки кави, піднялися і направились в сторону аеропорту. Через годину розпочалась третя світова війна яку дуже точно описав Альберт Ейнштейн. Першими її жертвами стали наші два герої, один з яких так і не зрозумів виключності своєї нехай і незграбної ролі.
Навіть кісточка вишні є впливовою, тому що нею може вдавитись якийсь «Вершитель доль».
