Хвилювання, потоки енергії... Знання і незнання. Що тільки твориться в моєму серці! Але воно не може знайти лад. Усе чисто змінюється, а я лише спостерігаю як отой сонний сторож із замку.
Часом спалахує вогник і всі ті бажання та хвилювання згорають, перетворюючись у попіл.
Попіл надії? Ні, попіл правди.
Потріскані стіни в моєму замку. Можливо й потріскане серце. А ле на верх виринає правда з чорними очима.
Надії не зникли, бажання не зчезли. Ще так багато часу залишилося до кінця.
Так само, як старцям, хочется відтягнути кінець і жити вічно.
Це уміння вимагає щоденної праці над собою та чисто стає ліньки і ти стоїш на замковому мурі зачудовано споглядаючи жовтий молодий місяць.
