Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2557
Творів: 46394
Рецензій: 90544

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

frowny face

© Роман RemiK Котик, 26-09-2009
Похмурий хлопчик народжується в четвер. Він не верещить, не плаче, не лається, тому трохи спантеличує усіх. Батько йде до лікаря з пляшкою коньяку, щоб той пояснив чому малий такий спокійний.
Лікар каже, що малий здоровий і дзвонить у міністерство.
У нас народився спокійний хлопчик, каже він. З іншого боку кладуть слухавку і доповідають начальнику. Начальник бере інформацію до уваги, виключає комп’ютер та настільну лампу. Закриваючи двері кабінету, він зупиняє свій погляд на вікно, з якого кинеться через три роки.
Через певний час у сім`ї похмурого хлопчика виявляють ще одну особливість – той не сміється. Взагалі. Батько йде ще з однією пляшкою до лікаря, який каже: «Не хвилюйтесь, все нормально, просто така вже будова лицевих м`язів, от і все. Такі вже гени і чебурашки пішли», - пробує пожартувати лікар.
Похмурий хлопчик росте. У нього з`являється улюблений светр і неспокійний батько.
Похмурий хлопчик росте. Він любить міккі, шоколад і маму.
Мама любить тата, а тато йде до тьоті – але тільки не через похмурого хлопчика, який росте.
Його садять в дитсадок і активно поливають пігулками. В садку у похмурого хлопчика немає друзів - усі думають, що він злий. «Чому ти нас не любиш?» - питає Олесь в пісочниці. «Що я тобі такого зробила?» - питає Уляна вириваючи з рук свою ляльку. «Це від манної каші?» - цікавиться допитливий Ваня.
Похмурий хлопчик йде до школи. Він виходить на середину класу, щоб привітатися.
Привіт, каже він, ось моє ім`я і прізвище, яке не відрізняється від ваших, ось мій портфелик, з черепашками, яких ви любите. Я один з вас, але я не сміюсь, каже він.
Ну добре, ти не смієшся, думають його однокласники, б’ючи похмурого хлопчика у шостому, сьомому і восьмому класах.
У дев`ятому класі мама купує йому гітару і все стає на свої місця. Похмурий хлопчик, починає грати похмуру музику і стає популярним. Його впізнають і просять зіграти щось.
Він грає щось і росте.
В інституті похмурий хлопчик вже не виходить на середину аудиторії і не каже, привіт.
Він не каже, ось моє ім`я і прізвище, яке не відрізняється від ваших.
Ось мої бажання досягти успіху і визнання, як у вас.
Ось моє прагнення щастя і багатства.
Він не каже, я не можу сміятися.
Похмурий хлопчик просто грає свою похмуру музику, сидячи на гальорці чергової аудиторії.
Ігнатій Федорович, заслужений викладач амінь, питає у похмурого хлопчика: «Я вам не заважаю?».
Заважаєте, каже похмурий хлопчик і йде в деканат забирати документи.
Дорогою він знову чує ці ідіотські питання: чому ти на нас злий, що я тобі зробила, ти що, мене ненавидиш.
Він не знає, що сказати, бере свої документи і сідає на них, щоб скласти нову композицію.
Вона стане популярною і похмурий хлопчик теж.
Йому зніматимуть кліпи і похмурий хлопчик зніматиме теж.
У двадцять з чимось, перед виходом на сцену за черговою премією, його продюсер скаже похмурому хлопчику: «Я знаю, ти усіх ненавидиш. Тобі насрати на них, але дивись – вони тебе люблять. А якщо не люблять, то хочуть. Не облажайся зараз, чуєш?» Він не встигає відповісти, тому що вже вилазить на сцену щось грати і крізь приспів чує із залу: «Чому ти не любиш життя?! Що ми тобі такого зробили?! Я хочу від тебе дитину!»
Похмурий хлопчик відповідає.
У клубі відповідає тьолці: «Нічого в мене не сталося і зараз я щасливий».
У вагоні відповідає провідниці: «Ваш чай цілком нормальний і сервіс теж»
Вдома відповідає мамі: «Радий тебе бачити», - своїм похмурим обличчям.
Сідай, каже вона. Я торт купила, каже вона. Розказуй, просить вона – він мовчить.
- Життя вдалося? - Угу. - Ти щасливий? - Час від часу. - Добре їж? - Нормально. - А усі ці питання, ну: що сталося, чому ти сумний, чи ненавидиш нас. – Я вже звик.
І правильно, каже мати похмурому хлопчику. Вона ставить чай і поки у квартиру ще ніхто не подзвонив, поки вони ще сам на сам, каже: «А знаєш, коли я народила і тебе, такого малого зморщеного і тихого показали мені, перше на що я подивилася були очі. Вони питали у мене: «Що, знову?». І я сказала їм «так».
Потім вони ще їли київський торт, похмурому хлопчику хтось постійно дзвонив, а пам`ятник начальнику, що колись поглядав у вікно, вкривався мохом.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

трохи божевілля?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Victor Artxauz, 27-11-2009

frowsy mind...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 28-09-2009

не сподобалось

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Захар ван дер Бюйтен, 28-09-2009

Що ми вам такого зробили що ви розмовляєте загадками?

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Галина Михайловська, 26-09-2009

Єсть здєсь єщьо хоть кто-то, кромє мєня?...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Уляна Галич (Консуело), 26-09-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тала Владмирова, 26-09-2009

По колу

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Богдана, 26-09-2009

що це було?

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© , 26-09-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.54466104507446 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …