ташовані майже не можливо), поле битви, вже не просто бою, як на долоні; міцно
"ранкури"за нас возмутся, відчуваю, йти пізно і не можна, ми зустріли не просто
авангард,а ударну групу що йшла у напрямі міста Смілива - крупний опорний
пункт українських військ, завязав"ранкуров"в битва, можливо супутники зможуть зафік-
сировать жарке зіткнення і наші встигнуть підготуватися до оборони; поклав голову
на теплий затворавтомата імечти,воспомінанія швидким вітром понесли мене кчерно-
му Морил, я чую приємний шум набігаючих хвиль, відчуваю запах морської води, ощу-
щаю свіжий м'який бриз, що дме з моря, як я скучив по всьому цьому, е-ех,грустно
зітхнув і подивився на позиції хлоп'ят, встетілся погляд блондинки і не зміг відвести
око, вона знаходилася в другому осередку в 50ті метрах від мене і ми добре бачили друг
друга, відстань тоько підсилила гостроту і точність сприйняття, ласкавий погляд прикував
не відпускаючи, згадалася перша зустріч з нею, знайомство із загоном, її первую счаст-
лівую усмішку і потиск ніжної скандінавської руки( за неординарну бойову сме-
калку і відвагу проявлену в битвах за Малу Азію в добровольчому Шведському
корпусі у складі об'едененних сил НАТО і ОАГ, за героїчну оборону України в
складі наший армії, з відома шведського уряду її направили в наш секрет-
ний загін), світло-русяві маленькі кіски, зловивши мій погляд весело посміхнулася я с
задоволенням відповів, частенько будує мені очки красуня,улибаюсь їй, а серце моє
тисне від того що дівчата наражаються на таку небезпеку, я погодився прийняти два
дівчат, потому-что в моєму загоні вони будуть все ж таки у відносній безпеці, бе-
мова їх потрібно від війни, а вони на фронті, ледве відвів погляд і ткнувся особою в траву.
Серія могутніх вибухів стрясли наші позиції, перервали моє напівзабуття, стиснувши гу-
би підняв голову, крізь дим, що клубочиться, розглянув тих, що наближаються зі сверхзвуко-
вим свистом звено"ранкуровських"штурмовіков, могутньо іеффектно йшли проямо-пермалой на нас з
півночі, обернувся і побачив тих, що йдуть на новий захід штурмовікипервого ланки нанес-
ших перший удар не заподіявши нам утрати. Поглянув на блондинку, глибоко зітхнув, пос-
мотрел на веселе сонечко, підморгнув ему"есть кому обороняти тебе, рідне"."А-ну ре-
бятки зарядітека нашими ракетами артустановку", - сказав я артіллерістам,"есть, кеп
зараз долетаются", -зазвучали голоси артилеристів у всіх навушниках."Командир,что-
то це військо не схоже на авангард", -встревоженнниє голоси перевели мою увагу
на величезне скупчення живої сили і техніки що вивалюється із-за хутора, ціла ді-
візія при повній підтримці авіації, гігантські кулемети теж тут десять одиниць
щедро викотилися на оглядини, дивлячись на все це, машинально поглянув на індикатор
кількості патронов,78 штук і ще одна обойма,у хлоп'ят стільки ж, не густо, тільки от-
робимося від них і негайно йдемо-"приготовиться до бою, дивитеся воба,наши союз-
никі зараз тільки абсолютна витримка, стійкість ивзаємовиручка, схоже действі-
тільний ми зіткнулися з ударною дівізієй"ранкуров"і самі бачите яким озброєнням
їх забезпечили, уходітьуходіть нам пізно, виявимо себе зжеруть в момент, Северин за-
води музику", -а дивлюся в приціл, натовпу дозубов озброєних ворогів все більше запол-
нялі простір перед нами наближаючись до нас ведучи щільний вогонь, правда куди по-
лягло, але не по нас.Полилася мелодійна українська пісня і загін отркрил вогонь, штурмо-
вики випустили по нас купу ракет, їх було добре що видно йдуть за ними білі дим-
ки швидко наближалися, декілька разорвалісьрядом зі мною обсипав жаркою землею
"ось морди, ну зараз отримаєте своє","командир все готово, даємо залп","а ну всипте ним".
Три нові ланки штурмовиків вийшли на бойовий курс, темні силуети заходили із сто-
рони сонця і швидко наближалися, артилеристи зустріли залпом з чотирьох ракет
випущені по вичисленноїу провідній ланці зламали першими двома протіворакет-
ную оборону штурмовиків, дві інші потрапили точний в меті, один штурмовик розвалився
на частини прямо в повітрі і повалився на наступаючий натовп, другим зробив класний юз
у землі і ефектно промайнув над дахами будинків хутора залишаючи за собою густий
шлейф диму під гострим кутом вмазався в горб в п'ятистах метрах від нашого лівого
флангу, фонтан полум'я зметнувся метрів надесять,через декілька секунд вибухнув
боєкомплект, уламки розлетілися на всі боки яскріючи походу польоту, внаушниках сли
шу щасливі голоси хлоп'ят, я дивився на цей несподіваний фейєрверк і мені відразу
пригадалися знамениті гетьманськие святкові фейєрверки, їх придумував і ліч-
але займався виготовленням сам Гетьман України в спеціально організованому науч-
ном інституті піротехнічних засобів разом з кращими фахівцями в цій об-
ласті, тут же розроблялися нові вибухові речовини, одне з них застосоване в
4
патронах для наших автоматів, не має аналогів не планеті.Фейєрверки влаштовувалися
на всіх державних святах, найцікавіші проходили на День Незавіси-
мости, Новий Рік і День Молоді, це було справжнім ісськуством, десятки знарядь
вистрілювали свій фрагмент і на нічному полотні неба виходили великі картини:
українська символіка і візарунки всіх країв наший Батьківщина, її дивно красиві
пейзажі зі всіх областей, імпровізації по темі праздникоа, а на Новий Рік етюди
всього кращого, що відбувалося за цей рік країні, всі фейєрверки проходили в столі-
це в Києві, всі прагнули потрапити на них, пам'ятаю як зараз батьки вперше повезли
нас на Гетьманськие фейєрверки, мені було тоді десять років, море щастя дитячих впе-
чатленій подарувала казкова зимова новорічна столиця, в 20ті градусний мороз ми
пришли на Площу Незалежності і рівно в 21.30 ми разом з тисячами українців
дивилися на цю красу по справжньому не по TV, після фейєрверку відразу з артпло-
щадки приїхав Гетьман України і виголосив урочисту промову, дуже мені запомніл-
ця гетьманський знаменитий напівбокс, в мороз без шапки спокійно виступав, все ново-
годніє вихідні провели в Києві, ех, швидше б разбіть"ранкуров",освободіть неньку
ось це фейєрверк влаштує тоді Гетьман. Побачивши що відбулося решта штурмові-
ки від такої несподіванки розлетілися в разни сторони прагнучи піти від наших ракет
новий залп дістав ще дві машини, вони звалилися на ту, що виповзала ще бойову техні-
ку із-за хутора, від гігантського вибуху разкуроченниє залишки летіли з величезною сько-
ростью крізь натовп тих, що наступали неся"ранкурам"большие втрати. Панікуючи від не зна-
нія що ж відбувається ворог зупинився став для нас ідеальною мішенню, дві третини
що наступали були знищені нами, останні встигли залягти і нічого не предпріні-
малі, тільки уцілілі танки острелівалі відкатувавшись назад, гігантські кулемети не
постраждали так і стоять темними силуетами на східному схилі горба у хутора, віни
сейчас складають для нас найголовнішу небезпеку, втім як і ми для них.Опом-
нівшись, отримавши ще значне підкріплення, ворог запекло кинувся на нас
вони майже визначили наше місцерозташування це стало зрозуміле по прицільно бью-
щим поряд з нами ворожим кулям і снарядам, розлючені зухвалістю маленького
загону кинулися в чтоби-то не почало досягти нас і знищити. Як не старався
супротивник, а подолати невидиму перешкоду ніяк немог, купи нерухомих тіл
все більше прибивало новими хвилями атак, ворог зупинився в 80ті метрах від наших
позицій наткнувшись на максимально щільний вогонь, наш 250ті метровий фронт накри-
вал навколо себе в радіусі до 100 метрів зону абсолютного невиживання супротивника
головне тепер щоб боєприпасів вистачило, починається гоавная частина битва - упор-
ноє протистояння двох сторін досягає свого піку, верх візьме сильний. Аві-
ация ворога наносила удари всіма машинами відразу, зустрічати їх вже було звичне
ще две машини долеталісь повалившись на полі битви, та все ж штурмовики йшли
і йшли в атаку перепахуючи землю і в глиб, і в широчінь, грамотно зроблені осередки спо-
койно берегли наш загін від осколків і неприємностей побільше, не знаючи результату
літаки пішли за хутір."Ранкуры"упорно не зважаючи на втрати рухалися на нас
супротивник ставав все лютішим, танки і іншу бронетехніку ми успішно виводі-
чи з ладу підстовбурними гранатометами, в основному вдавалося збивати гусениць
деякі машини, що встали, продовжували вести вогонь вже не загрожуючи нам.Через полча-
са"ранкури"потеряв майже весь особовий склад піхоти, кинули в бій те, що ми так жда-
чи, десять гіганта вивалилися із-за хутора у супроводі двох десятків танків і
купи Бтров, знову з'явився звук шруромовіков, що наближаються, вони вирішили пріме-
нитка останнє, що може стерти нас в порошок, подивився на поранену рідну зе-
млю,горько зітхнув, не хочуть відпускати, міцно за нас узялися бродяги, стемніє і ухо-
дім этой наказ передав загону, всі хлоп'ята відгукнулися, всі живо і ціло, артіллеріс-
ти доповіли, що залишилося всього дві ракети і вісім снарядів, "і те добре" подбод-
ріл хлоп'ят, зараз головне ще разок приголомшити ворога знищивши головні танки, вивес-
ті хоч би один гігантський кулемет, тоді ми зможемо нав'язати свій хід битви, "по-
нятно командир зробимо все в кращому вигляді".Мы розподілили для кожного бійця свій
ділянка вогню, бій з бойовими машинами серйозно відрізняється від битви з піхотою, бій
з технікою - справжня електронна війна. Першими як завжди навалилася авіація, ос-
новательно попрасувавши пошли на новий захід, танки вишикувавшись в лад у вигляді треуго-
льника на всій швидкості понеслися на нас, таку побудову дає можливість макси-
мальноеффектівно задіювати систему виявлення супротивника по тепловомуфону.
5
Вийшовши на пряме наведення ворог разом дав залп, снаряди впали з невеликим перельотом
мацають, броньована армада навалилася на нашу позицію і ми відкрили вогонь всту-
пива з ворогом у відкриту битву, тепер кожен постріл з підстовбурного гранатомета
фіксується супротивником, поглянув на що ледве видніються крізь дим і що починаються
сутінки осередку хлоп'ят, останній бій в операції загрожує стати останнім для загону, ус-
співав підморгнути веселому сонечку, що упірнає за горизонт, ось би і нашому загону
прошмигнути за ним, ех. Супротивник вів по вогонь зі всього артилерійського
арсеналу, із землі
і з повітря пробував дістати, нічого не добившись кинулися в лобову атаку пробуючи
як останній шанс, гігантські кулемети неспішно рухаючись позаду основного фронту
відкрили вогонь, стовбури, що обертаються, шумно гуділи зарядами, що вириваються з них
від гуркоту і нвообразімого гулу переговорюватися один з одним стало неможливо, все
звуки злилися в один жахливий - шум. Точно визначивши наші позиції залп ворожих
орудій накрив піднесеність у лісу точно, все ураз узялося вогнем і кудись полетіло
їдкий чорний дим заволік великий простір, почало важко дихати, гострий біль
пронизала очі, хімічні компоненти робили свою справу, я встиг одягнути маску з чистим
киснем, полегшало, запас складає всього 10ть хвилин, подихав небагато для тону-
са і зняв, його потрібно берегти хоч би до кінця бою вистачило.Дим развіднелся і загін про-
должіл битися, танк за танком вставали обійняті вогнем, артустановка розправлялася
з ними як хотіла, ми успішно справлялися і з Бтрамі. Все ж таки ворог наполегливо рухався до
нам гинучи під українські мелодії."Командир,закончились снаряди", - ледве раслишал
голос Северіна,"заряжайте ракети, спробуємо узяти гігантський кулемет", - поки є
зв'язок прокричав йому, вирішив потрапити до них і недовго думаючи помчав до хлопців. Виліз
з осередку і подолавши абияк повзучи 10ть метрів, хотів ривком добігти до них, под-
нялся і тут мене шпурнуло у бік ударною хвилею рядо, що розірвавсям снаряда
обдавши жарким повітрям придавило закопченой землею, вибираючись побачив димлячу
позицію хлоп'ят, через мить в неї потрапили і розірвалися ще снаряди, над моєю головою
промчали штурмовики і знову мене кудись кинуло.Вибираючись з густої трави звав
посвязі хлоп'ят, але вони не відповідали, наказав 8ке(у всіх в загоні свій порядковий номер)
сусідові по осередку пробратися до артилеристів і чекати мене.У димлячому осередку лежа-
чи хлоп'ята, 8ка крутився біля іранця, Северин нерухомо лежав на цілком цілою арт-
установці, я сів на край воронки, осередок зник в її освіті, жар охопив мене
ще ніхто в моєму загоні не гинув, серце охопила лють і я схопив артустановку
і поповз до гіганта, що наближався, перемелюючи на своєму шляху розбиту техніку він
мчав прямо на нас, це тобі за Djея, випустив відразу обидві ракети, вони кинулися до нього
перша розгромила протиракетну оборону, а друга точно потрапила під величезну баш-
ню, вибух потряс машину, заїськрів різко зупинився гігантський 18ті зтвольний пуле-
мет, величезний стовбур крутившись з гуркотом впав на свою підставку і розбив її. У цей мо-
мент переді мною щось ухнуло кудись кинуло, непритомніючи встиг відкинутися на
спину і побачив побіжно на темніючому небі перші зірки, що з'являються. Хтось
розтермосив мене і прійдя у відчуття відразу ж подивився на палаючу громадінну
за нею в сизому серпанку виднілася волна"ранкуровськой"техникі, що відкатується."Коман-
дір,оні відходять...",-вся вимазана в сажу і спалену землю говорила заплакана
українська красуня, тихенько погладила долонею мою ісеченную осколками щоку:
"Северин і Алі загинули", -ськазала вона крізь сльози ледве чутно, узяв її за руку і із-
винив за те, що вона тут, кажучи зрозумів що українська музика перестала лінуті
над полем битви.
Стемніло швидко, українська чарівна нічь лягла навкруги,"ранкури" сховавшись за
хутір більше не лізли, вели контроль кулеметно-мінометний вогонь. Почало 11ого
пора йти, всемкроме мінера наказав відходжувати до лесу,а ми займемося гігантським
кулеметом - головна мета наший операції, ведучи місяць боїв в тилу"ранкуровськой" бан-
ди нам не виходило дістатися до нього, останній бій і ось він стоїть в 15ті метрах
від нас - сволота, двох кращих хлоп'ят української і армії ОАГ поклали із-за нього. Вні-
мательно оглянувши зі своїх позицій темний силует, приладами нічного бачення встро-
еннимі в автомати обнишпорили кожен метр навколо нього, від "ранкуров"можно всього ожі-
дати, переконавшись в спокійно обстановці потихеньку поповзли, наблизившись в плот-
ную завмерли і слухали, свистіли трасуючі кулі, прожектори шарили навколо, най-
дя відповідний момент одним стрибком досягли дверей входу в гігантський кулемет
правда вона знаходилася на висоті двох метрів від нас, до неї вела акуратна блискуча
6
сходи, цікаво, що сходинки блищать як отпалірованний метал, а на дотик ше-
роховатая трохи м'яка, піднялися, послухали, що там усередині-тихо, двері абсолют-
але гладка ніяких ручок нема за що навіть вхопитися, покрутившись і пошаривши по дверях
виявили вм'ятину у стику між дверима і рештою корпусу, мінер дістав з
своїх засіків мінімонтування і попробивал сколупнути, ледве натиснув на двері, а вона
сама відкрилася і відкрилася назовні, ми ледве утрималися схопившись за сходи
напівповислих нас пронизав виблискуючий білий світ що вирвався зсередини, в його промені
побачили вивалівшегося"ранкура"і що голосно впав на землю."Ну, що пішли...,- ки-
вая у бік дверей шепнув мінерові, він чомусь підморгнув оком, -осторожно, дивись
у обидва". Ми як миші проникли усередину, сильно пахло горілою ізоляцією проводів, ди-
шать можна, працює вентиляція чутний свист вентилятора і відчувається рух
повітря, величезне приміщення відразу поглядом не охопиш, дивилися мовчки. Інтерес-
але ни один світильник не розбився, вони розташовані під стелею по кругу всієї башти
світло дуже яскраве.Вся башта розділена на 2 частини, її розділяла посередині вся меха-
ника і електроніка гігантського кулемета, вона вивернула навиворіт, іськареженная заряд-
ная частина нащетинилася на нас нагромадженням 38мм патронів, а може снарядів.Даль-
нюю від нас частину башти складав закритий пластмасовий щитом боєкомплект, ми уз-
налі про це з великої тріщини в ній блищали боєприпаси, що скріпляють блискучою
ниткою патрони-снаряди звисали з розбитого затвора до підлоги.Прямо перед нами стояло
зігнуте крісло застигле тут очевидно, коли "ранкур"собрался понести ноги, ми
втупилися на підлогу він весь в борозенках,оні з'єднувалися і розходилися в разниє сторо-
ни, в одну з них вбудовано це крісло, воно по ним переміщалося по всій башті, на пра-
завивання ручці крісла виднілися кнопки -получаєтся управління.Я натиснув на кнопку червоного
кольори і крісло фиркнуло скріпляє понеслося зупинившись перед системою управління
яка виблискувала різноколірними кнопками і включеним комп'ютерним монітором."Я
таке бачив тільки вфантастічеських фільмах, з ким же ми воюємо командир", -тревожно
запитав мінер, я трохи помовчав і відповів:"ты же сам відішьськем".Переварив такі
враження нетеряя часу почали досліджувати все навколо і брати зразки матеріа-
лов, набравши те, що все цікавить цілий спеціальний рюкзак зайнялися електронними інфор
мацией, на моніторі крутився бойовий символ"ранкуров", скільки воюємо, а що він обьяс-
няєт ніхто не знаєт- два сплюснуті чорні круги розташовані один над одним і со-
єднані прямокутником білого кольору, в каждй фігурі знаходяться невідомі сим-
воли, клавіатура якась дивна большаяс незрозумілими символами, саме непонят-
ноє в ній - виїмка для восьми пальцем в ній, чотири з однієї руки і чотири з іншою
без великих пальців, а самі пальці довгі, в головах не укладалося побачене.
Натиснувши ту ж кнопку крісло помчало назад, переглянувшись зайнялися ніби як ком-
п'ютером, оглянули кожен сантиметр, корпус монолітний, де знаходиться системний
блок невідомо, ніяких проводів, все ретельно приховано не подберешся ні до чого, по-
натискали на клавіші ніякого результата,"получаєтся ті пальці код запуску системи
потрібно його обійти, що думаєш командир?",-минер тихо запитав і далі клацав кнопки
"Те, що нам потрібно усередині цієї штуковини, підроблювати код наврядлі зможемо, -сравнівая
свої пальці з клавіатурними, -а розкрити консервну банку неважко".Не втрачаючи часу
взялися за справу, в стандартний набір інструментів мінера входить мінілазер спосіб
ний розрізати не тверді метали, живиться від акумулятора будь-якого стрілецького
зброї нашого загону, миттєво сняліавтомати з'єднали перехідниками аккумулято
ри і під'єднали до лазера, стрілка індикатора потужності енергії стрибнула в червоне
поле -лазер готовий до роботи.Мінер почав роботу, розплавлена пластмаса цівкою по-
текла по стінці з вигляду неприступному корпусу."Порядок командир як плавлений си-
долю розкрити", -осторожно спеціальними присосками відкоркували загадковий ящик, поко-
павшись ми знайшли усередині ящика додаткову знову закриту нішу, ми шукали на-
копітель інформації і він схоже знаходився саме тут.Розгромивши електронну ма-
шину знайшли два жорсткі диски, задоволені результатом ми поклали їх в рюкзак. Але
нас зацікавило ще дещо, знищивши комп'ютер ми ніяк не вплинули на роботу
систем бойової машини, це кінцево дивно, але ми давно не удівляємся"ранкуровським"
дивностям і віднеслися до цього спокійно, і продовжили свої дослідження.Наші по-
позови завершилися знахідкою ще двох мінідисків на яких є дані про саме ги-
ганте,но знахідка обернулася для нас катастрофою. Ізьяв їх з техніки на головному мо-
ніторе почалися якісь зміни, символ на екрані зупинився, а пальцьовий код
7
===== Separator ======
раптом засвітився переливаючись дрібними розрядами статичної електрики усередині
своєї прозорої структури. Лампи освітлення заблимали і зазвучав тихо переривистий
звук, штуковина з пальцями продовжувала мигати, ми вирішили забрати і її, виламавши з
консолі і тепер уже повністю задоволені вирішили забратися звідси тим паче, що по-
дозрітельний звук все прискорювався, штука з пальцями після вилучення зі свого місця до
нашому здивуванню так і продовжувала світитися. Коли на моніторі почався по всій
видимості якийсь відлік ми виплигнули з гігантського кулемета, м'яко пріземлів-
шись на рихлу боєм землю, пробігши декілька метрів позаду нас земля сотряс-
лась від вибуху, вибухова хвиля збила нас з ніг."Ну як тобі пригода, - протираючи
очі від пилу запитав мінера:”...вот і політали.”,- обтрушувавшись дивлячись убік
що розлетівся навколо гігантського кулемета прошепотів:”Димиться бандит”.Со сторо-
ни хутора понеслися трасами кулі, в’яло взривлісь навколо міни, відлежавшись
у воронке почекавши, коли “ранкури” заспокояться поповзли до заждавшимся нас ребя-
там. Вибравшись і по ще працюючому радіозв'язку зв'язалися з хлоп'ятами уточнити
де вони знаходяться, мвесто прямої відповіді в наших навушниках почулися счаст-
лівиє схлипи дівчат схоже крізь сльози, добившись того, що поквапилися
до них.”Похоже нервішки запустували командир”, -встревожілся мінер уважно вгля-
диваясь в майже непроглядну темноту.”У девченок ока на мокрому місці, пора до
своїм йти, боєприпасів майже немає, двох хлоп'ят втратили, ось тобі і послед-
ній бій”, - прагнучи тримати себе в руках, перед очима стояли веселі живі арті-
ллерісти і посміхалися, я спокійно говорив твердим голосом. Девченки як ми і ожі-
дали побачивши нас кинулися нам на шиї, а хлопці почали обіймати. Жаркі швед-
ськие дівочі сльози перемазалі ще більше мою особу розчинивши сажу і пил:”хо-
рошая тепер у тебе маскування командир”, - і як вона розглянула мене в темноті.
Ми тихо сіли у загиблих хлоп'ят, хлопці перенесли їх сюди як домовлялися, поки ми
відсутні, до високої сосни. Ми розповіли про свої пригоди, девченки про те
як вони злякалися за нас, коли вибухнув гігантський кулемет, я кивнув мінерові і він
дістав ту штуковину з довгими пальцями, вона ще світилася миготливими розрядами
усередині себе, її світла вистачало, щоб розглянути друг другв в синюватому тьмяному цве-
ті.”Похоже хлоп'ята до наших рук потрапив важливий секрет “ранкуров”, самі бачите який
можливо недаремно ми тут ледве все не загинули, головне якнайскоріше дос-
тавіть все, що нарили в штаб”, - хлоп'ята дивилися не відводячи око, а мінер все рас-
казав як ми її добули.
Хлопців поховалі під величезною величною сосною, м'яка земелька ніжно
прийняла до себе, поклали акуратно до них поряд артустановку, автомати, все що
залишилося від музичної системи, укрили своїми спец накидками і присипали рідне-
сенькою, замаскували дерном, могутні гілки накрили м'якою хвоєю і приховали мес-
то.”Спецотряд Гетьманськой гвардії будуйся”, - вишикувавшись по струнці як один смот-
рят мені в очі:”равнение на стяг”, невеликий телескопічний шток вискочив з
мого автомата і подхвачений тихим північно-західним вітром весело затріпався ук-
раїнський прапор, разом з ним дружно колишаться шведська і іранська стрічка:
”сьогодні за свободу України, за свободу всій наший планети Земля, вперше за
все своє існування загону загинули наші товариші, склали свої світлі
голови справжніми героями, а найголовніше справжніми друзями”, - у девченок
блищали очі і щоки, я дивився на них, немає нічого кращого за сльози красунь по те-
бе, виходить прожили життя не дарма. “Втрата не надолужувана, все ж таки продовжимо
битися і восьмером, ніщо нас не зломить, вічна вам слава Северин і Алі
ви назавжди залишаєтеся в наших гарячих серцях!”.Я намалював кружечок на карті,
запісал координати місця в планшет, витягнув зі свого рюкзака mc-плеер, на-
йшов мелодію гімну України виставід 5ті сек. Паузу, встав в лад, неголосно за-
звучала мелодія і голос легендарної Каті-chily полився джерелом крізь темно-
ту нічного лісу. Нехтуючи небезпекою дали 3ой залп відключивши глушники
дружно проїзнеслі”служім народу, тобі рідна Україна, всій Землі!”. Відразу засвіс-
телі з боку хутора і понеслися до нас вереніці разноцветніх стрічок трас-
сирующие кулі, не обертаючи на цю увагу попрощалися із загиблими хлоп'ятами і
неспішно ми зникли расстворілісь серед сосен.
Максиальную швидкість руху в густо зарослому лісі разити не вдалося
навіть з приладами нічного бачення розглянути вільний простір в зеленому
8
фоні дуже складно, просувалися поволі фактично напролом. Чагарники і моло-
диє дерева чіплялися за одяг і зброю, іноді не сильно дряпаючись за руки і
обличчя, прилади нічного бачення оберігали наші очі, добре що майже все боєпрі-
паси витратили, а то б і зовсім застрягли. Пройшовши декілька кілометрів ми ра-
зделілісь, основна група рухалася як і раніше, а я з мінером відставши на 150 м
послідували за ними маскуючи залишені сліди, мінер один з кращих следопи-
тов в Україні і на планеті дуже відома в своєму колі особа, багатократний
призер світових змагань цього типу, він уміло і швидко замасковував протоп-
таную стежинку, загін спокійно розраховуючи наабсолютную безпека рухався даль-
ше. Йшли всю ніч майже п'ять годин без передиху прямо на схід уздовж річки на
відстані п'яти кілометрів від Тясміна, за годину до сходу сонця все ж таки преодо-
лев 15км вирішили зробити привал, відпочинемо поспимо парі годинничків ребята міцно ви-
моталися, я ж відчував себе бадьоро, останні два кілометри мені почав нра-
витися цей марафон по нічному лісу. Місце для привалу знайшлося відповідне, кус-
тарник майже вже зник і ліс став просматрівться далеко углиб, помістилися в
невеликий яр густо завалений опалою ароматно пахучою хвоєю, а найголовніше
те що поряд з ним протікає струмок з джерельною водою. Напившись бодряшей води
хлоп'ята потрапляли спати, затишно влаштувавшись друг до дружки, я ліг з краю, щоб нікому
не заважати, спати мені зовсім не хотілося, швидко заснули. Подивився на годинник-3.15 ут-
ра, скоро зійде сонце почнеться новий день, веселий місяць завзято виплигнув
з волохатих віток високих сосен лісу і набагато стало видніше навколо, я підморгнув
дружкові-місяцю і яскраво сяючим зіркам, моє плече нагрівалося теплим диханням
шведки, я обережно обійняв її і трохи кирпоносий носик по-дитячому дуже приємно за-
сопів, расстрепанниє світле волосся блестїли білим золотом і переливалися неуло-
вімимі відтінками. Швидше добратися б до штабу, до нього всього пару марш-кидків
намацав в рюкзаку 4х пальцьову штуковину з гігантського кулемета, вже не светі-
лась і чомусь трохи нагрілася, поглянув на мерехтливі спокоєм зірки
невже це насправді “вони”, даю 99% те що земляни не розв'язали б зараз
настільки катастрофічну війну, пригадав про загиблих хлоп'ят, пальці машиналь-
але міцно стиснулися в кулак. Ціла купа всяких думок завертілося в голові вспо-
думалось різні дрібні деталі дивностей в поведенії''ранкуровських'' солдатів, я ним
не додавав ніякого особливого сенсу, їх дивовижна злагодженість дій в бо-
ях, я жодного разу не бачив щоб вони панікували, вони не роблять якихось неординарних
дій, все у них під лінієчку, гм, дійсно багато дивного, в голові что-
то це складно укладиваєтя, а їх дивний символ, стрілецька зброя та інші ви-
ди озброєнь. Ех, дай тільки до штабу добратися зберемося відповідно сла-
жівающейся обстановці візьмемо своє експериментальне озброєння і необході-
моє для глибокого впровадження в ''ранкуровський'' тил устаткування, - і з'ясуємо всю про
них правду навіть ціною своїх життів, девченок ясну справу не візьмемо, вичавимо з
цих сволот все що тільки захочемо і ніщо нас не останоїт, це говорю я Дваж-
ди Герою України ст. сержант ВМФ і легендарній Гвардії Гетьманськой, Українець
Землянин, хто б ''оні'' не були вони жорстоко поплатяться за все, що роблять і звичайно
послужить міцним уроком, раптом це дійсно інопланетне вторгнення, всім дру-
гим ворожим і мирним цивілізаціям, які криво дивляться на нашу планету. Мої
жаркі роздуми перервала білява красуня, вона притиснулася до мене і щось крізь
сон по своєму ледве чутно говорила і схлипувала, пережита за день емоциональ-
ная втома виходить, та ще сильно посвежїло, скоро вже і ранок, укрив себе і
її своїм маск-халатом(застосовується маскування від візуальних і електронний-тепло-
вих ''ранкуровських'' систем виявлення живої сили, один з наших секретів неуло-
вімості, в них ми невидимі ні для якої електроніки супротивника, маск-халаты прі-
міняються влітку, взимку електронні комбінезрни з обігрівом), згадалися зимові
компанії в ''ранкуровськом'' тилу, тижнями в снігу, під ним, на нім, вночі зароєм-
ця купкою і спимо до ранку тільки тепловий радар гострозоро несе охорону, цікаво, що
звірятка часто знаходили нас, видно по запаху, накрутили ми тоді делов, що ду-
малі те з супротивником і робили, завдання виконували повним погромом штабів і важ-
них опорних залізничних вузлів. Українські морози їм не подобаються та все ж
‘’ранкурам’’ вдалося відкинути до весни наші війська до лінії Могильов- Подольський-умань-
9
===== Separator ======
Кіровоград-Кривой-Рог-Орджоникидзе-Никополь-Мариуполь, зараз вже травень, а положе-
ніє ще гірше, Черкаси у них, за Вінницю починається битва, ех. Тепер прори-
ваться в їх тил дуже складно, чисельність ворога все зростає, а техніка, звідки
у них її стільки береться, правда в сегоднешній бій вони кинули чомусь срав-
нітельно трохи техніки, а ось авіація раптом звідкись відразу узялася, дивно і
підозріло все це, як вони могли допустити, щоб до нас в руки потрапили їх фун-
даментальниє секрети, залишили свій секретний гігантський кулемет в наших руках
і навіть не попробивалі відбити, ми за ним півмісяця ганялися по їх тилах, а вони
і носом не повели, ніби і не потрібний він ним зовсім.
Мій мозок щосили аналізував всю подію сьогодні і генеріро-
вал неприємні виводи, а я стискав від сумної інформації губи і уважно
прислухався до тиші сплячого лісу, вдивлявся в темноту, радар доброзичливо
мигав спокійним зеленим кольором. Ще небагато і мій мозок закипить закрив очі
негайно потрібно відпочити, відіспатися говорив організм, а растревоженоє серце
і не думало заспокоюватися, і тепер наполегливо говорило про реаль-, що насувається
ний небезпеці для нашого загону, інтуїція заробила на повну котушку, вона всег-
та виручала мене особисто і загін у всіх операціях, прислухаючись до неї я пріні-
малий правильні рішення, єдине, що мене виводило з рівноваги це ги-
бель хлоп'ят, не міг зрозуміти де помилився і як могло це відбутися, в голові бився раз'-
яренний ураган гнівних розрізнених думок від того, що відбувається на планеті
з Україною, все на межі загибелі, і все одно ми б'ємося.
...М'яко-жовті промені уранішнього сонця дружно вливалися в еше нічні сутінки
густого лісу і розбавивши їх в світлі тони почали новий день. Миттєво випала
роса і гірляндами повислана всьому, набравши максимальну масу вологи росинки пере-
ліваясь разноцветієм діамантів спрямовувалися вниз і весь ліс м'яко зашарудів
приймаючи уранішню водну процедуру...
Утрення свіжість ніжно розбудила мене, я розплющив заспані очі, туман
неспішно пропливав крізь мене і ще міцно сплячих хлоп'ят, мені відразу вспом-
нілісь наші літні сімейні поїздки за місто до родичів, ми жили в сель-
ськой місцевості і пару тижнів жили майже в лісі, дитяче відчуття щастя за-
полняло моє серце в уранішніх походах за грибами, справжня пригода, осо-
бенно коли підходило до краю боліт, там ще проходило покинуте железнодо-
рожноє полотно вело воно до давно закритих кар'єр, я ставав маленьким іс-
кателем пригод що виявив загублену давно зниклу цивілізацію.
Далекі відчуття ожили зараз в мені цікаво їх знову відчувати, я лежу і нас-
лаждаюсь спогадами.
Яскравий дуже красивий спів птаха повернув мене в сьогодення, удівітель-
але приємна мелодія доносилася совсемрядишком, розглянути кто-ж співає не да-
чи хащі чагарників і папротника. Декілька сонячних променів подолавши
товщу волохатих соснових віток впали на хлоп'ят, що сопуть, великими світлими пят-
нишкамі встрепенув мене, подивився скільки час, добре що годинник на лівій
руці права заблокована сплячою гарной дiвчиной." 8.14 ранку! Як це, - трохи не всько-
чил на ноги, - проспали!" Моя витримка залишила мене лежати в м'якій хвої не под-
давшись на сплеск емоцій, все перекипіло усередині, перший раз ми проспали утрен-
ній під'їм ( у всього загону вироблений інстинкт підйому в 6.30 ранку в незавіси-
мости коли і в скільки хто заснув, цьому ми навчилися під час підготовки на-
шего загону перед першим завданням, нами займалися учені з інституту фізіо-
логиі і біології людини Академії Наук України, цей цікавий метод дає орга-
нізму можливість відновлювати сили за короткий час і приємно просипать-
ця без стресу, з хлоп'ятами у них все вийшло, а від мого організму нічого не
добилися, що не робили прокидатися коли сподобається і все, правда мене це не
особливо схвилювало, я знав, що моя інтуїція завжди виручить нас, не дивлячись на цю
неув'язку ГЛАВКОМ з ЦЕНТРШТАБОМ доручили командувати загоном), а ось вона
красуня, перната співачка вилетівши з папоротей всілася на колючій вітці пря-
мо-пермалой біля мене, цілком можна дотягнутися рукою, цікаво пересвістивая дзвінкі
звуки виводила з них класну музику, бери пиши вірші і пісня готова, вона лі-
лась surroundом навколо нас даючи унікальний ефект, я дивлюся на неї насолоджуючись
нею і її піснею. Раптом вона різко вспархнула і прошмигнула в лісову гущавину, сумно
10
зітхнув, пора і нам відлетіти, вмивався росою набравши її з тих, що звисають над головою
віток папороті, по-тіхоньку видерся з-під красуні і попрямував до струмка
напився донесхочу ключовою, ах і гарна ж водіця, набрав її у флягу, струсив
і послухав як вода стає газірованой( у кожного солдата української армії
така ж, наповнюєш водою струшуєш і знімний маленький газовий резерву-
ар як сифон робить її веселою газованою водою, можна додавати у воду ароматізато-
ри вони входять в добовий пайок бійця), неудержался і випив з недоторканного
запасу глоток шиплячого полуничного щастя, клас( іноді нам не вдається пробіть-
ця до води декілька днів і н.з. у флягах завжди виручає нас та ще як).
Повернувся назад, заліг на краю яру в метрах десяти від хлоп'ят, узяв ра-
дар і почав ретельне сканування місцевості в радіусі до 1.5 км., не пройшов і
150 метрів заблимав екран з надпісью по-середіне "Нестача жівлення", аккумулято-
ри за ніч майже сели, витягнув їх підключив до підзарядного пристрою работа-
ющему на сонячній енергії, розміром воно як дві одноразові запальнички, важить
58 грам, ложу в одну зі своїх нагрудних кишень, для повної зарядки необході-
мо-пермалой 2 години при 100 процентній силі світла, поглянув на лісову
прітененность овра-
га, може і встигнуть поки ми тут небагато узяти силу, довелося узяти джерело енер-
гиі зі свого автомата, необхідний шнур-перехідник відшукав в спеціальному находя-
щемся в прикладі відділенні для шнурів, з'єднав, клацнув там тут і прилад весе-
ло засвітився зеленим світлом. Хлоп'ят будити не поспішав, зваживши всю подію
з нами вчора і вже сьогодні, я прийшов до неприємного загального висновку, поки вони
сплять потрібно продумати як нам рухатися далі, витягнув електронного навігатора
зі свлего рюкзака, знайшов докладні детальні карти тутешніх місць і прінялся
их вивчати, одночасно з радируванням(радар веде пошук сильних тепло і електро-
випромінювань) квадрата в якому ми знаходимося. По ідеї навігатор працює з інфор-
мацией з штабних супутників, в навігаторові міститися всі топографічні дані
про місцевість України, а супутник дає дані про розташування військ обох сторін
у дрібних подробицях, навігатор обробляє всю потрібну інформацію і дає
нам загальну картинку обстановки в необхідному нам районі. Зараз все змінилося
на навколоземній орбіті як і на Землі йдуть наполегливі битви, сьогодення звезд-
ниє війни, супутники обох сторін озброєні ракетними комплексами малого класу
і ними розбираються друг з дружкою, із-за неможливості промисловості евросо-
дружбу швидко заповнювати втрати спутников,"ранкуровськие" супутники поки доміні-
руют на орбіті, в космосі теж свій справжній фронт і від того як там йдуть справи
багато що залежить на землі, над Україною йде битва остаткамі українських, рус-
ських, білоруських і Есовських військових супутників, положення їх катастрофічне
це видно по двох останніх місяцях, зв'язатися з навігатора з супутником чрезви-
чайний складно, а полученая насилу інформація досить мізерна, виходить їх
головне завдання - заборона натиску гігантського за чисельністю флоту військових
спутников"ранкуров", не дати їм парити над нашими військами. Розібрався з мест-
ностьб, ми відхилилися від планованого маршруту на 2.5 кілометра, небагато. вибрав
новий курс і зразкове місце виходу до наших військ, вийдемо до річок Тясмін
зі сходу, позиції наших військ знаходяться за нею, в 20ті км. від міста Чигирин, нико-
му, навіть головкому, невідомі координати цього місця, коли ми виходимо до своїх
даємо по секретному супутниковому каналу зв'язки з GPS навігатора про це інформа-
цию особисто головкому, за нами прилітають 2 вертольоти гетьманськой гвардії і достав-
ляют в генеральний штаб під Київ. Між Днепром і Тясмином-заболоченная мест-
ность, після серйозної аварії на Канівській ГЕС в 2011 році, руйнувався один
з водовідведень дамби довелося скинути велику частину води в Кременьчуцкоє
водосховище, 25% від загального об'єму Канівського водосховища, із-за підняття
горизонту води, природно, піднявся рівень грунтових вод і в перебігу 5 последу-
ющих років відбулося заболочування всієї місцевості в радіусі від 10 до 35 километ-
рів, в менше ступеня західний берег Дніпра і в огроной східний. ГЕС дав-
але вже відремонтована, а вода не поспішає до своїх колишнім наземним і подзем-
ним берегам. Радар доброзичливо мигав зеленим кольором безпеки, в пам'яті ра-
дару накопичена велика база даних всіляких запеленгованих раніше об'ек-
тов, вони розділені на безпечні об'єкти( тварини ) - зелений фон екрану, і опас-
ниє (людина) - червоний фон плюс звуковий сигнал тривоги, гучність можна виста-
11
вити яку потрібно по обстановці, можна підключити до радара дроти і пріце-
пити їх до руки - коли загін спить і коли загін дуже близько прилад дасть бод-
рящий електричний розряд, радар з найпершого завдання з нами, експе-
ріментальний прототип проходив у нас тести на працездатність у всіх мислі-
мих ситуаціях. з успіхом їх прошл при тому виручвши на з багатьох складних пе-
ределок, ми радаром знаходили лазівки, коли "ранкури" оточили нас, в їх коль-
цах і вислизали на свободу отримуючи справжнє задоволення від одурачива-
нія ворога, він став невід'ємною частиною нашого загону. Радар сам знає, що він
виявив, абсолютна точність визначення, точно відрізнить зайця від їжака, на пра-
завивання частини екрану в тонкій колонці зверху вниз написані назви всіх обнаруже-
них об'єктів. Зараз радарів цього типу в українській армії більше 100, майже
всі вони в полкових розвідках на південному фронтеі їх еффет громен, за послед-
ніє 2.5 місяця їх активних внедренія"ранкури" змогли просунутися там всього
на 50 км. Радар виявив десятки білок, зайців, єнотів, їжаків, куниць, борсуків, лі-
сиц, великий різновид птахів, навіть декілька косуль і два лосі, ділянка в
1.5 км., а скільки лісових жителів тут живе. Для інтересу прислухався сильніше
до лісових звуків, щільність населення висока і все одно їм вдається зберегти
і інші дуже приємні естествениє звуки сьогоднішнього класного лісового ранку.
Від моїх рухів, клацання і клацання попросипалісь хлоп'ята."9.25 ранки!" -
заспаний голос кулеметника швидко підбадьорив останніх. "Що тч говориш, які
9.25, що за жарти", - схоплюючись протираючи очі вигукнув стрілець:"на подивися", -
кулеметник сунув йому під ніс годинник:"Тю, як це", - дивлячись на не менше удівлен-
них хлоп'ят, константіровал незрозуміле стрілець."В самій справі, -катюша і Інга,срав-
нілі те, що нащелкалона їх годиннику і Котить сказала:" як ми могли проспати, що
трапилося..."
Почувши стривожені голоси редят відразу попрямував до них."Доброго ран-
ку хлопцi та дiвчата", - я весело устряв в з розмову злізаючи в яр стараючись
розрядити обстановку, що напружується ."Доброе ранок, командир, майже дружно взвол-
нованимі голосами хлоп'ята відповіли мені. Всівся поряд з ними і сказав їм, що
я сам прокинувся годину тому, Котить струшивая з себе вологу хвою відразу запитала
мене чому я не розбудив їх, "все одно вже проспали, думав чому, взагалі
про все, це трапилося з нами за останні два тижні", - відповів я їй. "Ні ра-
зу не проспали за стільки часу, а тут,"- з досадою ударив по своєму рюкзаку
кулаком мінер. Я встав і не голосно скомандував :" загін гетьманських гвардейцев-
будуйся", - ширини яру вистачило і хлоп'ята швидко вишикувалися точно під ліне-
ечку, я трохи задивився на них, кожен погляд встретілся мені, добрі з суро-
вим блиском ока хлоп'ят дивилися на мене. "У вас є 15 хвилин для пріведе-
нія себе в порядок, - 1.5 місяця боїв міцно потріпали форму та все ж її ще
можна освіжити, моя форма підводника пощільніше і краще витримує нагруз-
ки, витрусив пил, вимив грязь і вперед:" у радіусі 1,5 км. підозрілих об'ек-
тов не виявив, все тихо...".
Поки хлоп'ята приймали водні процедури, відновлювали обмуниірова-
ніє, я зайнявся пошуком відповідного маршруту для виходу до своїх, завтра нуж-
але давати радіограму в генштаб головкому про своє місцерозташування, ось майже
і виконали завдання, ех, сумно зітхнув, як тепер ми без dj-ея, а який він
класний ськейтбордіст, скільки він нас вчив всім цим штуковинами, а Алі компью-
терний геній, скільки він "ранкуровських" радарних установок вивів з ладу, він раз-
працював систему повної блокади електронних військових систем супротивника 3го і
2го типу, першого не встиг, 1ий тип якраз і є гігантський кулемет (все воору-
женіє "ранкуров" ділиться на типи - розрізняються по зміні застарілої техніки на
нову, з початку війни вони змінилися тричі, останні новинки -гигантський пуле-
мет, новий фронтовий винищувач, десантний модуль("ранкури" по якійсь прічи-
не не застосовували вертольоти, вони доставляють свої десанти на схожих на штурмо-
вики транспортних засобах, на них встановлені реактивні двигуни вертікаль-
ного зльоту і посадки, у польоті вони стають в горизонтальне положення і ле-
тіт з швидкістю штурмовики) і штурмова гвинтівка - все це нове озброєння
ми зустрічали. Які хлопці - гордість іранського та українського народів, всій ци-
вілізацiі, загинули вони не дарма, можливо все ж таки ті знахідки з гігантського кулеме-
