У твоїй косметичці немає косметики, там лише ліки: піносол – від нежитю; аспірин - від підвищення температури; аскорбінова кислота – якщо захочеться чогось кисленького; зеленка – щоб малювати на стінах; активоване вугілля – від чистих рук; морфій - від фізичного болю; клофелін – від фізичного оточення; новарсенол – від поворотного тифу; амфетамін - від втоми; трамодол – якщо закінчиться амфетамін; галоперидол – від амнезії, або якщо закінчиться трамодол; мезокарб – від надмірної заторможеності; ципрогептадин – від надмірної активності та передозу; апоморфін – щоб попуститися; фенозипам та лезо склеєні скотчем – від життя; пластир – якщо захочеться стати сліпою на деякий час; бинт – якщо доза фенозипаму виявиться замалою. Ще у твоїй косметичці постійно було розсипано декілька сотень різнобарвних пігулок невідомого походження. Ти ковтала їх коли тобі набридала буденність. Ковтала та чекала що ж буде далі. Ти казала що вони від вміння передбачати майбутнє… Що вони від попси. Поряд зі мною ліками ти не користувалась. Поряд зі мною тобі було добре. Добре було й мені.
- Напиши мені свій номер телефону, - казала ти. – Я покладу його до косметички.
- Краще, коли тобі буде погано, приходь до мене. Я буду радий тебе бачити.
