| © Захар ван дер Бюйтен, 14-09-2009
|
Участь у творенні сього твору може взяти кожний
Manifesto,
що найупослідженішими жанрами на (прозовому) ГАКу є конструктор і фентезі.
Postulata:
І. Під фентезі я розумію твір, де є дракони, рицарі, чаклуни et cetera
ІІ. Під конструктором я розумію твір, що його пишуть різні автори
Desideratum,
моїм є – дати гідний респонс усім фентезіненависникам і конструкторофобам: створити симбіосіс цих жанрів, до чого і закликаю інших небайдужих до цієї справи за умови: жодних умов!
--------------------------------------------------------
Розділ І
Рицар Лотульф потрапляє у халепу
Почнімо з того, що рицар Лотульф не є головним героєм цієї історії. Не є він і другорядним. Лотульф – звичайний рицар, що у неслушний час опинився у неслушному місці. Його призначення – доїхати на своєму білому коні до печери дракона і промовити монолог штибу:
“Чому саме я нахопився на таке лихо? Чи ж про це мріяв я, коли йшов звільняти преслічну Розамунду від лап зажерливого дракона? Чи ж не пильно дотримувався я Кодексу Рицарського (Лотульф дістає з торби книжку, схожу на молитовник, і вказує на неї) у тому місці, де ходить про домовленість із драконами (Лотульф відкашлюється і, знайшовши потрібну закладку, читає): ‘…а якщо який-кольвек з них, драконів, порушуватиме порядок у людських володіннях, то відсилається до означеного дракона уповноважений рицар-інспектор, якому сей дракон повинен повернути принцесу (якщо була викрадена) і присягнутися, що протягом ста років не прилітатиме в цю місцевість’? Ніколи за ціле життя не проливши жодної краплі крови дракона, невже я буду звинувачений у навмисному вбивстві? Чому?” (Лотульф скрушно дивиться на брунатно-зелену тушу дракона, з під якої видніє напіврозчавлений труп принцеси.)
Виконавши свою місію ознайомлення читача з вищевикладеною подією, Лотульф, здається, вже може повернутися на своєму білому коні у село (слово “королівство” якось не дуже пасує стероризованій покійним драконом території, хоча вона й має, за давнім звичаєм, свого короля), проте, щоби не перетворювати цю історію на якийсь, боронь Боже, детектив, потрібен, ще один, правду кажучи, зовсім зайвий персонаж, якого, обіцяю, ми позбудемося в цьому ж розділі. Отже:
“Кра-кра. Я все бачив. Драхе Флюґелем за Шпіц Баума зачепився і впав. Але я всім Драхен розповім, що це ти його вбив. А коли тебе повісять, я твоїми Ауґен ласуватиму, Ріттере!”
Засмучений Лотульф влучним кидком каменя збиває балакучого крука з галузки і знову занурюється у невеселі думки по дорозі в село. Без сумніву, тут його можна і залишити, адже ми вже знаємо, як стався прикрий інцидент, а от для з’ясування, чи стане він приводом для війни між людьми та драконами, нам потрібні наступні розділи.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
