Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43637
Рецензій: 85037

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Щоденник

Острів святої Єлени

© Ганна Осадко, 18-08-2009
...щось собі пригадувала нині, доки на роботу їхала – у мене в голові взагалі важко до путя щось знайти, таким усе  потоком нестримним – просто тобі водоспад Вікторія, а не Анина голова...Та менше з тим. Діда свого згадувала, Пилипа. Ну, про нього можна багато писати – і те, що я пам’ятаю, і те, що вже належить до розряду сімейного  міфотворення, як ото, приміром, байка про те, що бабця моя знайшла список дідових полюбовниць у кількості 93 штук (із детальними нотатками на полях – де, коли, особливі прикмети), чи як у діда стріляв кіллер. Але про це я тобі вже оповідала, здається. Нині мені пригадалося інше – літо то було, одне з останніх дідових літ – він тоді майже півроку на дачі безвилазно жив, і я час від часу, яко справдешня Червона Шапочка, привозила йому пиріжечки з міста. Ну, не лише йому, бабуся також жила на дачі, та знаєш, як воно буває… коли з кожним роком у подружжя все менше спільних тем…. Коли мовчання геть втрачає свою комфортність – від «не треба говорити, бо і так розумієш з півпогляду» до «не треба говорити, бо про що?!».
Так от, того ранку я прокинулася  від дідового голосу – говорив він з кимось.
Сміявся: «Ох ти й хииитрий! Куди заховався!» - прибалакував ще щось…

Я здивувалася – що за холєра? Ні світ ні зоря – а він уже з кимось (з ким??? На нашій Богом забутій старій дачі?) жартує…

Визирнула з вікна другого поверху – начебто нікого чужого….

Тоді на двір вийшла – дід у теплиці…

Знаєш, я пішла на голос, а потім довго стояла  мовчки,  притулившись до скла спиною…

…він розмовляв з огірками…

З кожним-кожнісіньким огірком окремо…

І так гірко мені стало...

Бачиш, як воно виходить, Серце…

...бо ще мить тому ти знав напевно – от вони – мої люди! – навіть озиратися не треба, ти їх відчуваєш серцем-мізками-спиною-пучками пальців відчуваєш – і стоїте  ви – купно і непорушно, на землі зимовій...  
У зимній зоні відчуження.
І час, ніби пес, роздирає цю нашу землю, нашу  плиту мо-ну-ментальну –на шматки ледь теплої плоті – скривавлені, відокремлені – і тули не тули їх потім докупи – марна справа...  І кожен опиняється врешті -  рано чи пізно -  на приватному – індивідуальному! – острові святої Єлени…
і вирощує там огірки,  абощо...
і розмовляє з ним...
бо якщо не з ними - то з ким???


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Сумний острів

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 23-08-2009

особливі прикмети

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Захар ван дер Бюйтен, 19-08-2009

Де ще сьогодні зустрінеш Наполеона, як не в теплиці ;))) ?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Уляна Галич (Консуело), 19-08-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 18-08-2009

З собою...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 18-08-2009

Правда.

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Залєвський Петро, 18-08-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.40230989456177 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Марія Сидорчук «Полон»: Драматична історія воєнних реалій
Українська література стрімко розвивається. Це — доволі приємний факт, тому що читачі все частіше можуть …
“Дороги вольні і невольні” Іваничука: Політичний літопис першого часу незалежності України
Мемуарна проза — справжня скарбниця пам’яті про минулу епоху, хоча зазвичай їй притаманний дещо суб’єктивний …
Нова книжка Юрія Щербака: Україна посеред штормів
Нова книжка Юрія Щербака «Україна в епіцентрі світового шторму» — «книга прозрінь» (як зазначено на обкладинці), …
Лавкрафт – месія жаху: Огляд першого тому зібрання творів
Безліч читачів у всьoму світі буквальнo обожнюють читати трилери і жахи. Українці, зoкрема, фанатіють …