Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2542
Творів: 46027
Рецензій: 89965

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка для дорослих

Рік з життя малого лиса

© Надія, 06-08-2009
                      РІК З ЖИТТЯ МАЛОГО ЛИСА

    На одній маленькій вулиці жило сімейство сусідів. Одні були дружні між собою, інші не дуже, але всі старались для себе, деякі робили добро і іншим.
    На самому краю вулиці жив дядько їжак зі своєю мамою. Дядько їжак працював, при-бирав свій город., збирав і садив яблука та іншу городину. Давив з них сік,  а також помагав давити сік добрим сусідам. Також він міг позичити косу, граблі та інший реманент.
     Біля дядька їжака жила родина мурашок. Майже всі вони були дуже працьовиті і бу-дували собі нові і нові хатки, так як одна мурашка працювала за кордоном.   Біля них жило сімейство лисів – тато, мама і маленький лис. Лиси були хитрі, але обережні. Багатими вони не були,але й бідними теж. Були вони бюджетниками  і старались не сваритися  а по своїй змозі допомагати сусідам.
        Лисичка приходила додому найшвидше, варила їсти, водила синочка в садочок, прала, прибирала, командувала двома лисами а також у вільну хвилину любила читати детек-тиви і інколи писати вірші.


       Лис заробляв гроші, працював біля хати і хотів купити машину. У вільний час лис малював картини. Разом вони дуже любили ходити в ліс, хоча мале лисеня тепер їм цього ро-бити не давало.
       Ось про це сімейство лисів і буде розповідь.
       Малий лис хотів мати машину. На прогулянці з татом чи мамою він показував на різні машини і казав “Купи цю”. Також він мав цілий автопарк – там було десь зо 30 ігращкових машин. Лисиця хотіла ще купити собі комп’ютер та першою на черзі стояла маши-на.
        А комп’ютер був потрібен, бо вона прочитала багато книжок і хотіла  сама написати книжку. Та чи будуть її читати? Що нового вона внесе в літературу? Та лисиця керувалась правилом Скар-летт-О-Хара “Про це я подумаю завтра “ і писала далі…
Коли лисичка прочитала синові першу казку, він вислухав і зрозумів, де було написано про нього. Це втішило лисицю, адже хоча б один слухач у неї вже був. Ще була така проблема, що синок не хотів слухати казки, а любив тільки дивитись мультфільми. Тож треба було прив-чити дитину до книжкового слова. Синок вже знав всі літери з абетки і дуже любив гратися. Казки з мультфільмів про Карлсона, Вінні-Пуха, зайця й вовка, лінивця й мамонта теж він знав. Та найчастіше лисик грався в свою машину. Він їхав нею і всі діти в садочку захоплено махали йому руками,  коли гордо заганяв її в гараж .Ще малий лис любив “малюти”.
Малювання не вдавалось, гуляти теж не виходило, бо надворі збиралося на дощ. А в дощ гуляти малий не любив. Він просто сів біля мами і на його думку помагав, а на мамину думку заважав їй писати казку. А лисиця якраз писала малому казку, де він був трохи танцюри-стом, а трохи співаком  бо дивилась телевізор.

         Тут лисиці трохи заклало вуха, бо тим часом, поки вона писала казку, малий лис знайшов свисток і почав свистіти. Цей свист трохи збив лисицю з теми.
Зморений свистом малий незабаром заснув і лисиця перенесла його в ліжечко. Цікаво, що йому сниться? Може, сонько – дрімко, який заглядає у віконце, або сонячні зайчики, що ве-село лоскочуть його. А може інколи сниться страшний Бабай, яким  лякають? Та ні. Майже завжди малий спить спокійно. Йому мабуть сняться герої його улюблених мультфільмів – Вінні-Пух, зайчик, вовк, різні коти і звичайно машини, на яких він їздить.
    
        Лис тим часом вчив правила дорожнього руху і ходив на курси по водінню, він був дуже зайнятий.
               Жило сімейство лисів в горах Карпатах.  Всюди, де кинеш оком, простягались гори. Були вони привітні і добрі, спочатку зелені, далі синьозелені і вдалі зовсім сині. Гори да-рували квіти, ягоди, гриби.
     Лиси дуже любили свої гори, особливо їм подобався маршрут на свою полонину  . А далі мальовничим хребтом можна було вийти до їхньої полонини, де навкруг тільки небо і літають орли .
Взагалі була незвичайна краса і хто не бачив того, той багато втратив, тому краще  про-читати лисиччин вірш:
           Знов покину я жалі й тривоги і піду в далекую дорогу
           Піду в ліс у гори мандрувати, бо що краще є як чарівні Карпати?
           Там до неба стелиться дорога і красива всюди панорама –
            Синє небо і безмежні гори.  Над лісами,над полонинами
            Гордий орел високо літає і про те, які прекрасні гори
            Він напевно лиш найкраще знає. Гори вчать і гори нас лікують
            Гори сум, депресію знімають.І спустилось сонце попід гори
            Й тишина застигла в цьому раю. Тут панують лиш стрункі смереки
            І безмовний камінь ,тиха річка. Про людей-гуцулів від початку
            Розказала б вам струнка смерічка. Тихо шелестить в смереках вітер
            А внизу грибів, ягід багато. І краса прадавня і велична
            Для вас створить неповторне свято. Тим, хто хоче добре відпочити
             Сил набратись і попрацювати, урожай грибів, ягід зібрати
             Всіх запрошуєм в дорогу – у Карпати!
        
      Малий лис дуже хотів бути великим, щоб ходити в гори. Він “авто малюв”, “авато-скакав’ і “авато пив моня”. Хтось йому сказав, що коли пити багато молока, він буде рости і малий пив ввечері майже по півлітра молока і казав, що завтра буде великим  та й піде в гори.


Одного літнього дня лисиця ходила по лісі і шукала гриби. Малий був у садочку і вона могла трохи відпочити. За останні три місяці в  вихованні малого намітився прорив – вихова-телька вже не ставила його в кут а починала хвалити, правда нечасто. Літом він разом з бать-ками ходив у ліс, збирав ожини, але в його відерці чомусь опинялися тільки шишки .Отож, ли-сиця ходила по лісі і співала свою, складену ще в студентські роки пісню. Ця пісня тепер стала улюбленою колисковою для малого :
               Коли сумно мені і нема кому пожаліти ,
               то здається мені що я – Маргарита
               Тільки Мастера мого нема і не буде
                  бо забрали його від мене злі люди.
                             Пв
           Прийде до мене сірий кіт, віддасть він лапкою привіт
            І все що забажаю я враз мрія здійсниться моя

          І той котик сіренький всі фокуси враз покаже,
          поворожить на картах і всю правду скаже
         А господар його понесе з вітром квіти
         тому Мастеру що мав мене зустріти
                      Пв
        І я буду цариця бо я Маргарита,
        під моїми ногами вся в квітах земля покрита
        І той котик сіренький віддасть мені шану
         щоб ніхто мене ввести не зміг в оману.
                       Настала осінь і разом з кризою нас настиг нечуваний урожай яблук Так, як лиси самі яблук мали небагато, то їм їх вистачило тільки на сік .
Дерева вже скинули своє листя і навіть на землі  лежить вже нерукотворний осінній килим. Відцвітають останні хризантеми.

        Сусід Їжак мав великий сад і багато яблук, але лінувався їх оббирати. З віком він ставав все скупіший і тоді, як в минулі роки він дозволяв оббирати лисам які хочеш яблука,  то тепер насту-пили зміни. В Їжаку боролись два почуття : перше – не дати яблукам гнити на деревах а друге – жаль було їх позбутись .
   Цього року він став такий лінивий, що навіть не збирав їх. На запитання: “Чого не збираєте?” відповідав: “А що, я буду одні яблука їсти?”
Та все одно він мусів витратитись – як впали передчасні дощі з снігами, то яблуньки і груші по-ломило і він мусів кликати майстра з бензопилою.

Зате малий лис з охотою збирав підпеньки і навіть виліз на свою першу полонину.
                                                                                                                          
        От і настало бабине літо і лиси нарешті купили машину. Це було велике щастя для всієї сім”ї .Назва машини перекладалась як “Щаслива” і це було добрим знаком..
        Правда, за цей час сусід - підприємець  купив собі другу машину і в нього вже було дві,то маленький лис казав татові: “Купи мені другу.’
       Лиси тепер мандрували машиною до Станіслава, Буковель, в Косів, Шешори. Малий лис лю-бив як ходити,так і їздити спокійно,без крику і шуму, так що вихідні для лисів ставали спокійними днями.
            А потім машина стояла в гаражі, бо була погана дощова погода. Один раз лис пробував їздити, але біля гаража скерував у сливку, добре, хоч не дуже травмував.
І так потрохи всі звірі на їхній вулиці готувались до зими. Їжак збирав і здавав яблука, інші добудовували і утепляли хати.  Взагалі осінь дощову лисиця не любила ,бо треба було 2 рази на день мити 3 пари чобіт від болота та прати штани.

    Вечером малий лис був дуже нечемний. Змучені тато і мама ледве доповзали до телевізора і тут з потроєною енергією до них  біг малий і починав просити:
     -- Включити мультики (Це ще найлегше)
      -- Сіпати і тягнути погратися з ним.
      -- Перебивати розмову тата і мами.
      -- Заблокувати телефон
      --Голосно співати ,кричати,витягати все, що витягається і дзенькати всім,що дзеленькає.
      --Просити покупати, покласти спати, дати цукерки,  і т.д.
  Так що мама, мавши твердий намір робити зарядку для фігури і тато, який теж плану-вав для себе якусь працю падали без сил на ліжко і так закінчувався майже кожен їхній трудо-вий день.

Дерева стояли голі та сумні, подекуди лежав бурий сніг, на вихідні лис не хотів нікуди їхати через погану погоду.
Лисичка ще могла б змальовувати сумну і безрадісну картину, але вона подумала, що читачам тоді треба буде видавати таблетки від депресії.
Натомість вона згадала ще декілька своїх віршів:

Золото листопаду падає тихо до моїх ніг.
    Жовто-русяві коси щедро дарує нам осінь їх.
      Шепче ялина сосні : В нас ще будуть веселі дні .
      Не журись не сумуй пісню заспівай ти мені
      Вже настала зима і тебе вже давно нема.  
      Та я жду, не дождусь, що в душі знов настане весна.
      Так казав ти мені : В нас ще будуть веселі дні
      Не журись, не сумуй і на скрипці заграй мені.



                                                      

      





Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 11

Рецензії на цей твір

Ваш стиль близький до стилю Гемінгвея

На цю рецензію користувачі залишили 11 відгуків
© koka cherkaskij, 02-10-2009

Взагалі, такі форми мені не дуже смакують

На цю рецензію користувачі залишили 8 відгуків
© koka cherkaskij, 22-09-2009

Щоденник звичайної жінки

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Charovlyva, 09-09-2009

Дуже гарний твір

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Оксана, 09-08-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.5948269367218 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …