Хочеш бути? Хочеш бути – щасливою? Будь! Усе так просто – як небо, земля і сонце, як вода і повітря. І все так непросто, коли задуха, і повітря тікає гарячими цівочками крізь руки, коли сонце украли, а небо починає падати на землю несамовитою зливою, а вода чорно, синьо, зміїно лютує за вікном, розкриває за склом небачений оскал люті... як бути щасливою? Молитва свічечкою горить у темній кімнаті – “Господи, спаси!” – ти сама виливаєшся на оті збатожені зливою вулиці, танцюєш і підстрибуєш над скакалкою синіх дощів (а вони вже приймають тебе за свою!), викручуєшся джгутом аж до найволохатішої хмари і зазираєш їй в очі. Блискавка так огріла тебе – як посміло, зухвале дівчисько – але ти вже прозора і дивна, як дощ, ти не боїшся, ти тільки засяяла у вогні блискавиці довгоруким променем – рай-ду-го-ю, ра-діс-но-ю – перелилася через усенький світ, сизий, як сливи у сусідовім городі – і нумо танцювати – таки знову танцювати – і тепло-тепло – дрібними слідочками- по зелених стеблинках, по високих листочках, по асфальту, втомленому і перегрітому – танцюєш-гамуєш і люту несамовитість грози і її спустошливий відчай.
Хочеш бути щасливою – будь.
Навіть після страшного буревію.
Стань сама веселкою – щоб усміхнувся світ!
