(перед дверима у залю для аудієнцій сидить барон д’Онбас, поруч – шляхтич з його почту, мсьє Шуфрі)
д ’ О н б а с. Я не розумію, чому тобі не подобається старе гасло?
Ш у ф р і. Погані асоціації. Наші вороги можуть глузувати: “Знову програє. Чому? Тому що послідовний”.
д ’ О н б а с. Слушно. Значить, таке: “Тому що непослідовний”!
Ш у ф р і. Гм. Певна ірраціональність не зашкодить. Поб’ємо жінку її ж зброєю!
д ’ О н б а с. До речі, про маркізу Жюлі, де вона?
(у вітальню заходить мадмуазель Наталі Вітреньйон)
В і т р е н ь й о н. Ось я!
Ш у ф р і. Ви отак завжди – не дослухаєте, а кажете. Не про вас йшлося…
В і т р е н ь й о н. Хто тут останній до Папи Римського?
д ’ О н б а с. Ми. Тобто, я.
В і т р е н ь й о н (перекривлює). “Я”! Яка гидота. Яка самозакоханість. Завжди дбає про себе, про свої інтереси. Найманець олігархів. Що ти зробив для трудящих? Як ти захищаєш католицьку віру? Відповідай!
д ’ О н б а с (розгублено). Я? (благально дивиться на Шуфрі)
Ш у ф р і (маше рукою). Та не звертай на неї уваги.
В і т р е н ь й о н. Я тобі помашу на мене! Підспівувач експлуататорський. Я кажу від імені знедолених. Католиків! Я щойно повернулася з вояжу до братського Іспанського королівства, так там мене навчили як боротися з гугенотами.
Ш у ф р і. Облиште, от стане маркіза Жюлі королевою…
В і т р е н ь й о н (перериває). Хто?! Субретка! Куртизанка!
В і т р е н ь й о н. Дивна луна. Чоловіча.
Ш у ф р і (дивиться у вікно). Та то мсьє Симонен зібрав якихось старих і агітує.
В і т р е н ь й о н (обурено). Це ж мої старі!
Г о л о с (здалеку). Куртизанка! Опортуністка! Зрадник трудового народу Франції Наталі Вітреньйон розхитує єдиний лівий фронт…
В і т р е н ь й о н (кричить у вікно). Гівнюк! Не слухайте його, мої вірні пролетарі! (щось нервово шукає) Де моя мітла?! (вибігає)
Ш у ф р і (підморгує д’Онбасу). Гроші Габсбургів ніяк не поділять.
д ’ О н б а с. Але ж і ми начебто…
Ш у ф р і (суворішає). Не забувай, ми ідейні!
д ’ О н б а с. Та пам’ятаю. Але ж де маркіза Жюлі?
(у вітальню напруженою ходою входить доктор Олів’є Теньї-Бок)
Т е н ь ї - Б о к. Вітаю шановне панство. Хто останній до Папи?
д ’ О н б а с. Я. Тільки за нами ще одна мадемуазель стоїть.
Т е н ь ї - Б о к. То ніц не важить. Почекає. А до пана я маю питання. Чи пан жид?
д ’ О н б а с (перелякано). Я?! (благально дивиться на Шуфрі)
Ш у ф р і. Ні, ми правовірні католики. А що ви тут робите, докторе?
Т е н ь ї - Б о к. Ви чули про новий винахід мого колеги, доктора Гільйотена?
Ш у ф р і. Докторе, а чому ви постійно відповідаєте питанням на питання?
Т е н ь ї - Б о к (червоніє). Не лізте до мене з тупими питаннями! Я тут з важливою науковою місією – отримати фінансування на будівлю нового механізму. Наш слабенький король відмовився її фінансувати, тож довелося йти до Папи по допомогу.
Ш у ф р і (дивиться у вікно). Жид! Жид, пане докторе! Осьо там побіг!
Т е н ь ї - Б о к. Холєра! Де мої інтерни?! (вибігає, кричучи) Запам’ятайте, я стою у черзі за вами!
Ш у ф р і. Ото вже нещастя!
(у вітальню входить блазень барона д’Онбаса, Азаріні)
д ’ О н б а с. Коли ми вже матимемо аудієнцію у Папи? Ти ж казав, що скоро!
А з а р і н і. Я всьо улаштував. Скоро. Папа гатуєтся до зустрічі з карольом.
д ’ О н б а с. З ким?
Ш у ф р і (пояснює). З королем.
д ’ О н б а с (гнівно до Азаріні). Ти вже задовбав зі своїм італійським акцентом!
А з а р і н і (спокійно). Галавне – еканоміка.
д ’ О н б а с (роздратовано). На хріна йому король? Все одно, король програє турнір.
Ш у ф р і. Король хоче побудувати пам’ятник жертвам Варфоломіївської ночі.
д ’ О н б а с. Отак допусти гугенота до влади! Що скажуть Габсбурги?
Ш у ф р і. Що ніякої ночі не було, звісно.
А з а р і н і. Ні. Новая тєза – ніч була. Але всі гугєноти памерлі від чуми.
Ш у ф р і (скептично). Особливої? Протестантської?
(двері відчиняються, з них виходить маркіза Жюлі)
Ш у ф р і (приголомшено). Неймовірно! Увесь час вона була у Папи. (звертається до Азаріні) Ти ж казав, що?...
Ж ю л і. Привіт, хлопці. Не вірте всьому, що кажуть. І всім… (до неї підходить Азаріні) Представляю вам майбутнього прем’єр-міністра.
А з а р і н і. Як я уже казав, галавне – еканоміка.
Ш у ф р і. Я тобі зараз покажу шо галавне, економісте хрінов! (кидається на Азаріні, його ледь встигає перехопити барон д’Онбас)
Ж ю л і (скрушно дивиться на них). Ви не можете без скандалів. Тому благословення Габсбургів на правління Папа подарував саме мені. До зустрічі.
(маркіза Жюлі йде, Азаріні біжить за нею. згодом барон відпускає Шуфрі).
Ш у ф р і. Треба щось робити!
д ’ О н б а с. Все марно. Повертаймося додому, Онбас – щедра провінція. Вистачить прогодувати нас обох.
Ш у ф р і. Маєш рацію. Ми повернемося додому. А потім привеземо сюди своїх хлопців!
д ’ О н б а с. І що далі?
Ш у ф р і. Візьмемо Бастілію!
д ’ О н б а с. На хріна? Там же нікого нема.
Ш у ф р і. Треба ж щось робити.
