|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51563
|
| Рецензій: |
96011
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 17197, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.118.137.96') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Проза
Мініатюра
|
|
|
| © Роман RemiK Котик, 03-08-2009
|
Вулиця залита сонцем.
Слухай, каже він, я вже давно усе продумав. Закінчую школу, літом ще гуляю – ну там море, гори, а осіню їду в Португалію на стройку.
З відчиненого вікна на другому поверсі визирає стара з котом. Разом вони красиві.
Роблю там років три, а далі - поступаю в якийсь Шевченка або Могилянку. В найпрестижніший, який тоді буде.
Вантажівка проїжджає, але. Вона ще довго залишається в моїх легенях.
Тоді, я буду старшим від моїх одногрупників, розумієш? Буду для них якимось авторитетом. Заведу корисну дружбу.
Десь далеко верещить дівчина. Я уявляю її плаття.
Заведу связі, коротше, каже він. Связі сьогодні дуже важливі, каже він. Вивчуся нормально і диплом буду мати.
Двері нового магазину фарбують в фіолетовий. З таким кольором вони закриються через півтора роки.
Связі і диплом поможуть мені. Знайду нормальну роботу, буду працювати на однокімнатну. Коли буде однокімнатна, заведу дружину.
Дроти над нами розсікають чотири хмарини і двоє дерев.
Машину звичайно. Ну, хата, жінка, діти – двадцять сім.
Старі кеди п`ють воду калюжі. Старими вони стали вчора. Я просто не хочу взувати нічого іншого.
Тридцять два – будинок, невеликий особнячок. Поїду в Францію, відкрию власну справу.
Собака з переламаною лапою перебігає вулицю. Я намагаюся на неї не дивитися.
В сорок переїду в нормальну хату. Дітей відправлю в Англію, почну платити аліменти.
В саду біля третьої школи – сезон гнилих яблук. Я розчавлюю ногами декілька. Кеди мають скуштувати їх.
Три поверхи, басейн, супутник. Паркан шоб був високий. Це важливо.
Комар сідає на мою ліву руку. Я милосердний.
Стаю депутатом обласної – шоб связі, влада, статус. Будую собі віллу десь в Криму. Балотуюся на мера.
Баскетбольне кільце відбиває м’яч в наш бік. Я беру м’яч в руки і рахую його гулі.
Особняк в Криму, діти в Оксфорді, пару коханок. Ну і живу в своє задоволення.
Його очі світяться як в алкаша-Стьопи і я киваю головою.
Тут головне план. Нічого не вийде без плану. Ну і связі.
Попри нас проходить дівчина з заплаканими очима. Я впізнаю її плаття.
Пішли пограємо цик-цик, каже він.
Мені шістнадцять, він – молодший на_рік. Связі і план, кажеш? – питаю я і стаю на ворота.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
