Лікарі довго намагалися витруїти мене. Але я не давався. Я, звичайна дитина і мав уже десять років. Коли народився, я був зовсім ще маленьким і він про мене не знав. Помітив аж коли я навчився говорити. Але тоді він не надавав мені великого значення. Тепер я виріс. Зміцнів, став великим...
Він хотів мене отруїти...закачував всілякі препарати, які мали мене вбити. Навіть радіацією мене опромінював. Натомість сам став лисим як бубен. А мені зле було. Блював зеленим харкотинням. Навіть втратив руку. В свої десять років я вже не маю руки! Але я вижив. Я міцний... Він далі мене мучив...хотів холодом мене виморити. В зимну воду занурював зимою на морозі. Навіть ляльки вуду зі мною робив...
А тепер настали страшні часи. Він втратив три чверті своєї ваги і його завезли на каталці у цю операційну, у якій пахло мишяком. Я загину. Питання в тому, чи я загину сам чи разом з ним. Адже сьогодні він прийняв доленосне рішення. Сьогодні Рак погодився, щоб мене вирізали...
