Хотілось їсти, але йти через хляпанину вулиць у робітничу їдальню, що за кілометр від редакції не хотілося. Дашинський хотів було сходити у магазин за «печивом «Браво» на дві гривні». Вже навіть напружився, щоб стати з-за столу, аж раптом двері у кабінет прочинилися. Увійшов сивий дідусь. У руках він тримав тацю з дивними крученої форми кондитерськими виробами. Вони пахли чимось схожим на гвоздику вимочену у лимонному соці з додаванням кориці. За чоловіком увійшов кіт.
Кіт! Цей кіт! Той самий кіт, оминаючи якого тролейбус ледь не розмазав по асфальту Дашинського!
Працівники редакції на діда уваги не звернули. Продовжували загіпнотизовано дивитися у свої монітори та вистукувати балканські мотиви по своїх клавіатурах. До старого підійшов тільки Дашинський. Купив собі десяток шарапунделів. Вийшло зовсім недорого. Дідусь пішов, та за секунду повернувся і заговорив до Дашинського, що не встиг ще відійти зі своїми щойнопридбаними шарапунделями.
Шарапунделі зроблені з найсвіжішого молока самиць італійського тигра, - загадковим тоном говорив дід. – Їх потрібно їсти з не менш надійним молоком. Наш великий керівник обожнює мої шарапунделі, а тобі вони можуть показати дорогу в пекло власного інтелекту...
Дашинський вислухав старого. Ще раз глянув на свої шарапунделі.
Угу, добре, як будете виходити, не зачепіть тими шарапунделями поскладані газети, а то вони розвалитися можуть, - сказав він.
Старий пішов. Дашинський почув як завалилася піраміда з газет у коридорі. Старий її всетаки зачепив. Дашинський згріб мотлох зі стола і поставив на звільнене місце тарілку зі своїми шарапунделями. Хотілось їсти.
Чим би то таким запити, - мізкував Дашинський. – Не в суху ж топтати. На вулиці жижі всякої вдосталь...чи цукровиці нагноїти...
Дашинський відчув на собі погляд. Його колега Катя дивилася на нього так, як тоді коли дарувала тюльпани. Вона сиділа на офісному кріслі за десяток метрів від Дашинського. Кілька верхніх ґудзиків на її блузці розстебнулися і оголили частину пишних грудей. Було видно її зелений бюстгальтер. Дашинський підвівся як лев, що готовий накинутись на жертву. Втис собі правою рукою у ліву лодоню горнятко та підійшов до Каті дивлячись їй прямо у вічі. Нічого не кажучи зірвав з неї блюзку та стягнув бюстгальтер. Катя почала труситись, але не сказала нічого. Дашинський стис її перса. У чашку полився тонкий паруючий струмінь свіжого молока Каті. Дашинський націдив по вінця. Мовчки застебнув бюстгалтер, потім білу блузку співробітниці, сів на своє місце та почав наминати шарапунделі запиваючи щойно здобутим молоком. Відчув новий смак. Він обожнював відчувати смаки, про існування яких ніколи не підозрював. Решту дня Дашинський провів з Катею. Вони стрибали разом вулицями міста імітуючи кенгуру, облизували пил зі світлофорів та підставляли ноги пішоходам так, що ті падали на асфальт. Дашинський у десятій лизнув Каті вухо та подався додому. Всетаки зранку на роботу.
Уривок із тексту "Тиждень" занадто важкого для сприйняття у повному обсязі
