(ніч. Києво-Печерська лавра. перед могилою Столипіна, в оточенні темних постатей, стоїть Єресіярх Московський і всього Совку)
Є р е с і я р х (до оточення). Жертву!
(до його ніг кидають Маленького Українця)
М а л е н ь к и й у к р а ї н е ц ь (перелякано). Де я? Хто… (розивляється обличяя Єресіярха) Ой, лишенько, і гадки не мав, що сподоблюся бачити самого…
Є р е с і я р х (ласкаво). Усердный ли ты прихожанин нашей Церкви?
М а л е н ь к и й у к р а ї н е ц ь. Так, авжеж.
Є р е с і я р х. Внимал ли ты пастырям своим во время прошлых президентских выборов?
М а л е н ь к и й у к р а ї н е ц ь. І голосував так, як вони казали.
Є р е с і я р х. Знаешь ли ты, в чём заключается наша вера?
М а л е н ь к и й у к р а ї н е ц ь. Вірую в Єдиного…
(постаті хвилюються)
Є р е с і я р х (м’яко). Достаточно. Остановись.Ты неверно уразумел суть моего вопроса. Знай же, что вера наша – есть безоглядное подчинение власти на земле. А единственной властью православной есть самодержавие московское… Преклони свои колени… Устреми свой взор к небу… (поки Маленький Українець виконує накази, Єресіярх заходить йому за спину). Повторяй за мной. Хозяин, прими душу раба Твоего, коий поклонялся Другому, но исправно служил тебе. Пусть кровь его станет пропуском для Наместника!
(дістає ніж і перерізає горлянку Маленькому Українцю. кров падає на могильну плиту, та тріскає і розсувається. з могили виходить Столипін. до нього підповзають навперейми дві постаті в темному)
Д в і п о с т а т і. Пане наміснику… Благословіть на президентство, вірного вашого слугу регіонального… Та не слухайте його – тільки я, запевняю вас, служила й служитиму вам вічно…
С т о л и п і н. Брысь! (до Єресіярха) Кто эти малороссы?
Є р е с і я р х (гірко посміхається). Последняя здесь наша надежда.
С т о л и п і н. Да уж, господа, не этого я от вас ожидал… Ну, а вы, Святейший, как насчёт «…вести край сей силой возвышения православия и элементов русских…»
Є р е с і я р х. «…к беспредельному единению с великорусскими губерниями.» Как же, как же. Знаем вашу любимую цитату, и по мере скудных сил наших стараемся претворять в жизнь ваш завет.
С т о л и п і н. Не вижу! Если это – последняя надежда, то что тогда всё остальное? Что это: глупость или измена?
Д в і п о с т а т і. Дурість, пане Наміснику! Дурість! Ми виправимося, обіцяємо!
С т о л и п і н. Присматривай за ними. Чуть что – вызывай. (залізає знову в могилу). Ах да, как там господин Ленин? Вот уже сто лет ни слуху, ни духу. Неужели в раю?
Є р е с і я р х (посміхається). Осиновые колы уже не в моде.
С т о л и п і н. А, понятно (співає півень). Что ж, до встречи, господа.
(пліта зсувається. Єресіярх обертається до оточення)
