За невисокими горами та за неглибокими морями жила-була собі одна банківська імперія. Як і в кожній банківській імперії було в ній багато відділень у різних містах і навіть у різних країнах. Правив нею з центрального офісу на далекому-далекому острові, звісно ж, її володар. І було у нього три сини. Двоє старших розумні, а третій - Іванко - не дуже. Не хотів молодший син справами банківської імперії займатися. Тільки те й робив, що сидів у інтернеті та по сайтах всіляких нишпорив.
Батько, дуже любив своїх дітей. Всіляко дбав-піклувався про них. Заохочував займатися спортом. Старшому сину купив футбольну команду з англійської прем’єр-ліги. Середньому сину – футбольну команду німецької бундес-ліги. А молодшому сину хотів купити футбольну команду італійської ліги, але той, прочитавши в інтернеті, як бідує один з українських футбольних клубів, почав просити батька купити його. Довго володар банківської імперії відмовляв Іванка від тієї затії. Мовляв, хто тільки гроші в український футбол не вкладав, не те що прибутку не отримав, а навіть половини не повернув. Але вперся Іванко і стоїть на своєму. Вврешті, батько здався та й купив синові українську футбольну команду. Не рости ж дитині зовсім без спорту.
А ще володар банківської імперії хотів, щоб його сини були дуже розумними. Тому він придбав кожному по університету. Старшому купив університет в Сполучених штатах, середньому у Франції. А молодшому хотів англійський відомий університет купити. Але Іванко прочитав у інтернеті, яка біда в українських ВУЗах та й почав просити батька купити йому, якого найбіднішого з них. Повпирася-повпирався батько, та й врешті махнув рукою. Навіщо дурникові освіти закордонної? Хай в українському ВУЗі навчається.
Подбавши про освіту та про спортивне виховання своїх синів, вирішив володар привчати їх бізнес вести. Купив старшому автомобільний завод у Сполучених Штатах. Думав – добрий це бізнес, автомобілі завжди людям потрібні будуть. Середньому сину купив авіаційний завод. Думав – хороший бізнес, бо люди завжди літаками літатимуть. А молодшому хотів купити тракторний завод. Не з якимись стратегічними задумами. А просто один боржник володаря за півціни його продавав, щоб кредит погасити. «І хоч бізнес тракторобудівний не прибутковий зовсім, але буде чим Іванкові-дурневі зайнятися», - подумав батько. Та Іванко був іншої думки. Він прочитав у інтернеті, як лікарі українські бідують та й каже батькові: «Купіть мені тату лікарню, хочу людей лікувати». Впирався-впирався володар банківської імперії, але що з дурним сперечатись? Купив йому лікарню.
І було добре все в їхній банківській імперії, аж поки не трапилася страшна фінансова криза. Прийшли люди до володаря по свої вклади та по відсотки до них. А у володаря немає стільки грошей, щоб усім віддати. Бо дуже сильно любив він дітей своїх, нічого не жалів для них. А ще будував піраміду. Та не кам’яну, а фінансову.
І прийшов тоді старший син до батька і каже: «Дайте батьку грошей, бо треба гравців нових у команду купити та тим, що вже є зарплату заплатити. А ще професурі за роботу в університеті платити необхідно. Та найгірше – люди перестали автомобілі мої купувати, бо грошей не мають. Навіть і не знаю, що з тим автомобільним заводом вдіяти - до банкрутства справа йде».
Вислухав батько старшого сина та й відповідає: «Нема в мене більше грошей. Забрали багачі всі свої вклади, ще й винен я багатьом простим вкладникам залишився. Продавай команду, продавай університет, продавай автомобільний завод, якщо не можеш ладу йому дати». І пішов старший син від батька ні з чим.
Після цього прийшов до володаря середній син. Теж грошей просити, бо ті ж у нього біди що й у старшого сина. У футболістів з професорами зарплати великі та ще й на літаки попит впав зовсім, бо через фінансову кризу люди зовсім літати перестали. Вислухав володар середнього сина та й порадив йому те ж саме, що і старшому. Сів у центральному офісі та й чекає, коли прийде молодший син грошей просити. А той все не приходить та й не приходить. Чекав-чекав володар та й згадав де його молодший Іванко-дурник може бути: в інтернеті. Ввімкнув він тоді свій суперкомп’ютер, зайшов у інтернет, запустив «аську», авотризувався і, справді, є Іванко в онлайні.
Написав тоді володар йому повідомлення: «Що ж ти сякий-такий по гроші, як твої брати, не приходиш? Чи може тобі зовсім грошей не треба?» «Не знаю, батьку, треба спитати у своїх футболістів, професорів та лікарів. А в чому справа, що трапилося?» «Дурник він і є дурник», - подумав батько, а у віконці для повідомлення написав: «Дзвони усім і кажи, що розпускаєш-ліквідовуєш і футбольну команду, і університет, і лікарню бо у батька гроші закінчились». Пройшло кілька хвилин і приходить володарю банківської імперії повідомлення від молодшого сина Іванка-дурника: «Просяться усі, щоб не розганяти». Набрав володар у відповідь: «А ти їм бандитами та перевірками з податкової пригрози. А як не допоможе то скажи, що до суду позов подамо.» Написав це володар, але не встиг відіслати, бо ще одне повідомлення прийшло йому від сина: «Кажуть футболісти, що сезон розпочався – можна ігри продавати, на життя їм вистачить, ще й мені відсоток платитимуть щоб не розпускав команду. Професори кажуть, що рік навчальний почався, назбирали хабарів за поступлення до ВУЗу, тепер не можна їх розганяти бо проблеми у них великі будуть, а скоро сесія: хабарі за курсові, екзамени, заліки рікою потечуть. Добрий відсоток дають, щоб не розганяти їх заклад. І лікарі кажуть, що ладні мені платити з хабарів за лікування, з перепродажу ліків та з торгівлі людськими органами. Добрий відсоток дають тільки б ми лікарню не закривали».
Здивувався володар банківської імперії, що його молодший син Іванко-дурник так вдало кризу долає, похвалив його та забрав до себе у центральний офіс на далекий острів посеред океану. Завдяки грошам, які заробив Іванко, банківська імперія подолала фінансову кризу та почала будувати нову фінансову піраміду. Старий володар вийшов на пенсію і передав усі справи Іванкові, тільки тепер уже ніхто не зове його дурником. А як саме зараз звуть Іванка, якщо ви не здогадалися самі, я розкажу у наступній казці.
