Добрий день мамо і тато.
Пише вам ваше синятко, якого ви вже мабуть не знаєте де й шукати. А я ж тут, недалечко од вас - у чорта на рогах. Чортові роги, до речі, називаються селищем міського типу Вакуленці. Сьогодні день Збройних Сил. Пишу цього листа при світлі каганця, бо електроенергії у казармі нема, опалення також нема, і тільки Кучма із радіоприймача бубонить про покращення умов проходження військової служби в Українській Армії. Та давайте мабуть спочатку.
Пам’ятаєте, як мене виряджали у військкомат? Я одбивався од лантухів з їжею, технологічних карт намотування онуч і запихав у смажену гуску пляшку самогонки. Її правда потім у військкоматі витягли разом із більшою половиною гуски, ну та нехай.
Два дні ми чекали відправки по частинах (шістсот чоловік у залі на двісті місць).
Нам постійно крутили дуже цікавий, як на перші сімнадцять разів, фільм, зображення стрибало й сіпалося, відеомагнітофон працював тільки стоячи на ребрі, а у двері зазирали якісь пики, називали прізвище, і названий виходив, щоб більше ніколи не повернутися. Приводили ветерана, і він волав, аж надсаджувався, намагаючись перекричати матюки у залі й розповідаючи про те , як німці рвалися до Москви, бо там були чай і пряники.
На третій день мене і ще шестеро чоловік забрали сюди.
Служиться тут непогано. Наш командир називає усіх нас “потапами” і обіцяє навчити за 25 секунд робити “ вечернеутренний отбоеподъем”. Годують добре, тільки мало, й усе або переварене, або недоварене, або згоріле. Тричі на день - риба. Кісток у ній стільки, що Кас’ян з глузду з’їхав би. А як згадаю, скільки на вирядинах їжі було - серце кров’ю обливається.
Іноді дивимося “зелений” телевізор. ”Зелений” він того, що кінескоп інших кольорів не показує. Секс у нас вечорами під час перегляду УТН, бо там показують “зеленого” Кучму, а усі присутні мають його на увазі. Після УТН ходимо на прогулянки, деручи горлянки стройовою піснею, од якої з сосен падає сніг, риба б’ється об лід і валують сусідські собаки.
Увесь вільний час зубримо присягу. Дуже схоже на тост. Я, кудись там вступаю, урочисто присягаю і...Будьмо.
Наша військова частина складається із трьох казарм, однієї їдальні й соснового лісу. Живеться весело, тільки як вийдеш увечері надвір, поглянеш навкруги, то так і хочеться завити на сосни.
Та ви мамо і тато головне не хвилюйтеся. Після присяги нас може одпустять у звільнення. Тоді й побачимося.
Ваше синятко.
P.S. Якщо вас не буде вдома, то ляжу одсипатися. Коли схочете збудити , то не кажіть: ”Синочку вставай”, а станьте в головах і гаркніть мені над вухом: ”РОТА ПІДЙОМ!!!!!!!!!”.
