Коли над горизонтом сходять зорі Канікули, бурсаків здавен розпускають по домівках. І хто ми такі, щоб гемблювати давніми традиціями? Ось тільки вже ніхто до пуття не пам’ятає, в якому саме сузір’ї ті зорі знаходилися, тому те свято свободи від підручників та шпаргалок святкують двічі на рік, щоб не схибити.
Але зараз червень, отой, гоголівський, коли геть усю бурсу, окрім тих філософів та граматиків, кому ще перескладати іспити, розпускають по домівках на вакації.
- Мужички! – без будь-якого гучномовця гучно мовить чиф Камчатка перед строєм.
- Вчитися вам сьогодні лише до обіду. По астрономічній годині навчальна пара. Після цього отримати в командирів рот звільнювальні білети, і – вільні. Але прошу затямити наступне!
- Не битися в дорозі з курсантами Централки та інших мореходних училищ, як минулого разу! Де ви здибали тих курсантів з Корсакова? Близький світ – Сахалін. І упаси Боже – з вертолітниками чи матросами строкової служби! В мене у військовій комендатурі знайомих значно менше, ніж у міліції, вже ніяк не порятую!
(Щоб ви знали, в Херсоні ще й міліційне училище є, і обидва начальники, що не диво, поруч стоять на трибуні під час парадів та інших свят.)
- Одесити! Не лізти на рейсову комету на Морвокзалі поперед справжніх пасажирів, що сплатили за квитки! Якщо вже матроси на трапі беруть вас зайцями до самих Потьомкінських сходів, майте совість, мені вже капітан порту на вид ставив.
(Чиф Камчатка, щоб ви знали, має квартиру безпосередньо на Одеській площі, біля Морського вокзалу, тож з капітаном порту ручкається чи не щоранку. Це вам і щодо небажаності для курсантів жлуктити пиво в портових шинках. Будь людиною, відійди від Одеської площі хоч метрів сто, щоб не псувати улюбленому чифові виду з балкона).
- Севастопольці та інші кримчани! Я розумію, що сезон відпусток. Але брати ешелони приступом – зась! Ніяких висаджених вікон! Ніяких зірваних стоп-кранів! Візьміть квитки хоча б до загального вагона. Повторюю – до загального, а не до вагона-ресторана! Якщо ще хтось пробуватиме їхати до Джанкоя на гальмівних площадках товарняка, нехай одразу позичає в машиністів помаранчеві жилетки! Віддам у залізничники одразу по поверненні!
(Щоб ви знали, з начальником залізничної станції чиф теж у приязних стосунках, бо саме він щозими виділяє курсантів на розчищення від снігу залізничних стрілок).
- Донецьк, Житомир, Харків, Кременець та інші гм...континентальні міста й містечка! Якщо ще хтось, користуючись віддаленістю від морів, називатиметься капітаном третього рангу й вимагатиме, щоб йому віддавали честь зустрічні піхотні лейтенанти, накажу зрізати один ряд гудзиків з шинелей усього училища, щоб на офіцерські не скидалися, і зроблю з кашкетів безкозирки, як було до 61-го року!
(А це вже брешуть, товаришу начальнику! Щоб ви знали, єдний на все Дебальцеве моряк –Зуїч з 11 роти, не честь від ментів вимагав віддати, а щоб його утримували на офіцерській гауптвахті, а не у вольєрі разом з алкашами, дебоширами та іншими приматами. Капітаном третього рангу довелося представитися, бо три курсовки на рукаві. Було б чотири – назвався б капітаном четвертого рангу, щоб менти відчепилися. Я це з перших вуст знаю, але мабуть все ж промовчу. Невже до 1961 року училище справді носило безкозирки?)
Миколаївці, очаківці та інші потьомкінці! Автобуси ходять регулярно, автовокзал ще цигани не приватизували, не намагайтеся всім училищем поїхати на першому ж ікарусі! Начальник автовокзалу вже скаржився, що у вас заведено одному займати чергу до каси на все училище одразу, і цивільні пасажири не можуть нікуди виїхати з Херсона в жодному напрямку!
(Щоб ви знали... Втім, того, де наш чиф з автодорожним начальством перетинається, я теж не знаю. Може дачі поряд?)
Столичні мешканці, грузини, казахи, молдовани та інші чорнобаївські аси – усі, хто літаками додому дістається! До пілотів у кабіну не проситися, до стюардес не приставати! Нагадую, що Аерофлот на внутрішніх лініях ніяким тропічним вином не пригощає, і це не привід розгойдувати лайнер в польоті!
- Начебто нікого не забув. Приємних вам вакацій, панове курсанти! Шануймося, бо ми того варті! До нових зустрічей в новому навчальному році!
А ви, шановний читачу, вже визначилися, яким траспортом зручніше добиратися додому? А може й не треба додому, може підемо битим шляхом з вертепом по селах, грати фермерам про Ірода й Іродіаду за яйця та кавуни, як про те писав ліцеїст Микола Гоголь, син бурсака Василя Яновського?
