1 Рік з життя малого лиса Казка для дітей та дорослих
Я з того краю де ростуть смереки
Я з того краю де живуть лелеки
Я з того краю де сопілка грає
Я з того краю де журби немає.
Я з того краю де росте калина
Карпатський краю я твоя дитина.
Ліна Костенко.
Любі друзі і малята
Хочу казку розказати
Про величнії Карпати
. Життя звірів серед гір
Може хто це прочитає
Десь тут і себе пізнає
Але це художній твір.
Десь в Карпатах у куточку
У однім такім садочку
Жив їжак собі старий
Він стареньку маму мае
З яблук груш він сік збирае
Й добрим людям помагає.
Біля нього дві мурашки
Працювали як ті пташки
Бо їх батько хворий був.
Теж вони всі добрі були
Так як добрий всяк буває
Хто хворобу не забув.
Жили там по через грядку
Лис ,.лисиця й лисенятко
Невеликий їхній двір
Ось про них і піде мова
Про життя їх пречудове
Хочеш вір а хоч не вір.
Далі піде вже проза .бо писати віршами як Франко трохи важче.
На одній маленькій вулиці жило сімейство сусідів.Одні були дружні між собою,інші не дуже,але всі старались для себе,деякі робили добро і іншим.
На самому краю вулиці жив дядько їжак зі своєю мамою.Дядько їжак працював,прибирав свій город,збирав і садив яблука та іншу городину,давив з них сік,а також помагав давити сік добрим сусідам.Також він міг позичити косу,граблі та інший реманент.Мама їжака була дуже стара і прикра,тому майже не вилазила з хати .Також вона,як і всі старі,любила бурчати,та до неї мало хто заходив і слухав.
Біля дядька їжака жила родина мурашок.Майже всі вони були дуже працьовиті і будували собі нові і нові хатки.,так як одна мурашка працювала за кордоном.Один тато -мурашка не будував бо був хворий,зате йому всі допомагали і жилось їм добре.Він також міг позичити щось сусідам в скрутному випадку,або підтримати добрим словом.
Далі жили хрущі.Ці були найбагатші.Колись їх називали спекулянтами а тепер бізнесменами-вони перепродували гуцульські сувеніри.Роботящі,але замкнуті хрущі без причини з сусідами не сварились,тільки якщо щось шкодило їхнім інтересам.
Біля них жило сімейство лисів-тато.мама і маленький лис.Лиси були хитрі,але обережні.Багатими вони не були і бідними теж.Були вони бюджетниками і старались не сваритися,а по своїй змозі допомагати сусідам.
Лисичка приходила додому найскорше,варила їсти,водила синочка в садочок,прала,прибирала,командувала двома лисами а також у вільну хвилину любила читати детективи і інколи писати вірші.
Лис заробляв гроші,працював біля хати і хотів купити машину.У вільний час лис малював картини,разом вони дуже любили ходити в ліс,хоча мале лисеня тепер їм йього робити не давало.
В лисів неподалік жили родичі -бабуся і сестраСестра. була обдарованою,але дещо лінивою лисицею.Вона любила думати про себе як про талановиту співачку і художницю та не любила працю домогосподарки.Бабуся працювала через день і тому маленький лисик деколи не йшов в садок.
Ось про це сімейство лисів і буде розповідь Біда що лисам матеріально ніхто не допомагав,а лис був один в батьків,які весь час від нього щось хотіли.А лиси хотіли достатку.Життя проходилоа в них все ще був незакінчений другий поверх і не було машини.
Це треба було виправити.Цими проблемами не переймався тільки малий лис.Його цікавили тільки іграшки,цукерки і щоб він не ходив в садочок.
Проте і він хотів мати машину.На прогулянці з татом чи мамою він показував на різні машини і казав ‘Купи цю’.Також він мав цілий автопарк-там було десь зо 30 ігращкових машин.Лисиця хотіла ще купити собі комп’ютер.та першою на черзі стояла машина.
А комп’ютер був потрібен ,бо вона прочитала багато книжок і хотіла сама написати книжку.Та чи будуть її читати7 Що нового вона внесе в літературу7 Та лисиця керувалась правилом Скарлетт-О-Хара ‘Про це я подумаю завтра ‘ і писала далі.
Коли лисичка прочитала синові першу казку. ,він вислухав і зрозумів,де було написано про нього.Це втішило лисицю,адже хоча б один слухач у неї вже був.Ще була така проблема,що синок не хотів слухати казки., а любив тільки дивитись мультфільми.Тож треба було привчити дитину до книжкового слова.Синок вже знав всі літери з абетки і дуже любив гратися.Казки з мультфільмів про Карлсона,Вінні-Пуха,зайця й вовка,лінивця й мамонта теж він знав.Та найчастіше лисик грався в свою машину.Він їхав нею і всі діти в садочку захоплено махали йому руками.а він гордо заганяв її в гараж.Ще малий лис любив ‘малюти’.Малювання не вдавалось,гуляти теж не виходило, бо надворі збиралося на дощ, а в дощ гуляти малий не любив,Він просто сів біля мами.і на його думку помагав,а на мамину думку заважав їй писати казку.А лисиця якраз писала малому казку, де він був трохи танцюристом,а трохи співаком бо дивилась телевізор.
‘Отже .малий лис ріс. Ріс. Ходив на танці і вокал і став майстром своєї справи.Його запрошували танцювати на місцеву галявину,він граціозно танцював і махав хвостиком в такт.Так як співати він вмів тільки ‘Подоляночку’ то,зрозуміло.вона була його улюбленим сольним номером.Та ось біда-в ліс прийшов ще один співак і танцюрист.Це був друг Макса по садочку-лис Рост .Він теж любив співати і танцювати.І ось зібралось багато звірів і влаштували концертне шоу- виступали по черзі два лиси.Та Макс звичайно переміг,він був кращим.Йому більше плескали, а потім дали приз - велику машину,а всередині було багато цукерок і шоколадок.’
Тут лисиці трохи заклало вуха.бо тим часом,поки вона писала казку, малий лис знайшов свисток і почав свистіти.Цей свист трохи збив лисицю з теми.Зморений свистом малий незабаром заснув і лисиця перенесла його в ліжечко.Цікаво.що йому сниться7 Може.сонько-дрімко,який заглядає у віконце,або сонячні промінчики,які весело лоскочуть його. А може інколи сниться страшний Бабай.яким його лякають?Та ні. Майже завжди малий спить спокійно.А,йому мабуть сняться герої його улюблених мультфільмів-Вінні-Пух,зайчик, вовк ,різні коти.і звичайно машини, на яких він їздить.
Малий лис ще змалку любить сам ходити.Тоді він не вередує.він мовчить,що ласкає слух лисиці.Він міг ходити далеко до вольєрів в гори і за той час від нього не було чути ні звуку в той час ,коли вдома піднімав страшенний крик- не хотів вдень спати.Хрущиха навіть бурчала, що таким крикливим не був в неї ні один син.
Лис тим часом вчив правила дорожнього руху і ходив на курси по водінню В.ін був дуже зайнятий.
Тож настала мить розказати детальніше про лиса.
Лис є трудоголіком.Він завжди мав багато пацієнтів, бо любив і вмів працювати.І вдома він не сидів без діла,тому в ньому всі відчували потребу.Лис чудово грає в шашки і програє лисиці в шахмати.Він впертий,добивається своєї цілі,не жаліє нічого для сімї.,тільки перед покупкою його треба переконати в доцільності.Коли лиси їздили відпочивати на солені озера,вже на другий день лис починав нервувати і казати, скільки б за той змарнований час зробив би вдома.А на третій день лиса наче піджарювали на малому вогні,тож вони мусили збиратись в дорогу додому.Лисиця знала- .що, коли треба, Лис може проводжати її ввечері,не боячись темряви.Може підтримати ,коли вона зовсім вибилась з сил.Лис,.як і вона.любив ходити в гори а ще був добрим художником і обвішав всі кімнати своїми картинами,серед яких був і портрет лисиці.Коли лисиця сиділа з дитиною і вони жили на лисову зарплату,лис,хоч і хворий,працював,щоб забезпечити сім юКолись цілий рік чалапав по болоті,проводжаючи лисицю з вечірніх курсів.Він вірний і чесний,не свариться з сусідами.Хоча в нього було кілька дрібних вад характеру,йому можна дати орден тільки за те.що я описала- подумала лисиця.
А бабин брат лиса був знаменитим-був провідником.І так як він був справжнім героєм,лисиця вирішила присвятити йому вірш. А син щоб пам’ятав про ті буремні роки.
Ось як то було в ті роки і все то правда ,без прикрас
Жили ті люди справді в нас.У твого тата бабин брат
Скінчив гімназію відмінно і інститут,. багато знав
І України патріот стрічав совіти хлібом-.сіллю.
От комсомольським ватажком тутешня влада призначила
Він працював як. міг і знав,.аж тут і чистка підоспіла.
Шепнув хтось бабі уночі ,що вранці вивезуть родину
А що Степан Паланичка?Напевно в тюрмах він загине.
А в нього жінка,.малеє дитя.і тільки 25 літ жив він.
Та що робити? В ліс пішов.як і багато з них.невинних.
Там дали псевдо ‘Платон’ ‘Чар’ за те що вмів історію розповідати
Провідником був.Не вбив а помагав бійцям встояти.
Носила баба естафети,зерно передавала і їду
Хоч комісари били і лякали та прямих доказів не мали.
Та от вже рік 44й .Облави,.гони швидше йдуть
І зрадників,сексот все більше чекісти кляті в ліс везуть
Знайшовсь запроданець,звавсь ‘Дир.’він
В довіру він тим хлопцям вліз і біля Бовшева в окрузі
ЧК в криївку він привіз.Лишилось четверо там хлопців
І глянув хтось-аж тут біда .То смерть іде їх невблаганна
Й родині висилка й тюрма.То що робити?
Краще лиш ми,родину лишуть вдома нам
І дав наказ-‘Стріляймось хлопці’- їхній провідник Степан
Востаннє лиш перехрестились й смертю хоробрих полягли.
Хоч свого життя і лишились,людей всіх інших не здали.
І плаче баба,бо дим над Бовшевом,і тріски пострілів там чуть.
Там брат помер,ніхто не похоронить так безвісти і пропадуть
Та Бог є добрий,в малім часі прийшов ранений звідтіля
І розказав що було.людям,бо все те бачив він здаля
А бабі Бог дав многі літа .До дев’яноста доживає
Розказує про УПА,хай слава їх не пропадає.
Жило сімейство лисів в горах Карпатах.Справа гора Маковиця ,зліва Чорногориця і Щівка,прямо вперед простягався Явірник-Горган,далі гори Синяк і Хом’як, куди ще ходили лиси.Всюди.де кинеш оком,простягались гори.Були вони привітні і добрі,спочатку зелені,далі синьозелені і вдалі зовсім сині.Гори дарували квіти,ягоди,гриби.
Лиси дуже любили свої гори,особливо їм подобався маршрут на свою полонину Затинку.Спочатку треба було йти високо вгору лісом,де дуже багато білих грибів,потім виходили на полонину Явір’я.,звідки було видно все в долині.В полонині росли пахучі квіти і суниці.А далі мальовничим хребтом можна було вийти до їхньої полонини,де навкруг тільки небо і літають орли.Далі за полониною гора Чорногориця і стільки лисичок і сироїжок,що можна виносити мішками.Взагалі була незвичайна краса. Хто не бачив того,той багато втратив .Зараз попробую віршем :
Знов покину я жалі й тривоги і піду в далекую дорогу
Піду в ліс у гори мандрувати бо що краще є як чарівні Карпати7
Там до неба стелеться дорога і красива всюди панорама-
Синє небо і безмежні гори. Над лісами,над полонинами
Гордий орел високо літає і про те, які прекрасні гори
Він напевно лиш найкраще знає.Гори вчать і гори нас лікують
Гори сум,депресію знімають . I спустилось сонце попід гори
Й тишина застигла в цьому раю.Тут панують лиш стрункі смереки
І безмовний камінь,тиха річка.Про людей-гуцулів від початку
Розказала б вам струнка смерічка.Тихо шелестить в смереках вітер
А внизу грибів,ягід багато.I краса прадавня і велична
Для вас створить неповторне свято.Тим,хто хоче добре відпочити
Сил набратись і попрацювати,урожай грибів ,ягід зібрати
Всіх запрошуєм в дорогу- у Карпати.
Малий лис дуже хотів бути великим.щоб ходити в гори.Він ‘авато малюв’,’аватоскакав’і ‘авато пив моня’.Хтось йому сказав,що коли пити багато молока,він буде рости. Малий пив ввечері майже по півлітра молока і казав що завтра буде великим та й піде в гори.
Одного літнього дня лисиця ходила по лісі і шукала гриби.Малий був у садочку і вона могла трохи відпочити.За останні три місяці в вихованні малого намітився прорив-вихователька вже не ставила його в кут,а починала хвалити,правда нечасто.Літом він разом з батьками ходив у ліс,збирав ожини.Правда,в його відерці чомусь опинялися тільки шишки.Отож.лисиця ходила по лісі і співала свою,складену ще в студентські роки пісню:
Коли сумно мені і нема кому пожаліти то здається мені що я -Маргарита
Тільки Мастера мого нема і не буде бо забрали його від мене злі люди.
П-в
Прийде до мене сірий кіт,віддасть він лапкою привіт
І все,що забажаю я враз мрія здійсниться моя
І той котик сіренький всі фокуси враз покаже ,поворожить на картах і всю правду скаже
А господар його понесе з вітром квіти тому Мастеру що мав мене зустріти
П-в
І я буду цариця бо я Маргарита,під моїми ногами вся в квітах земля покрита
І той котик сіренький віддасть мені шану ,щоб ніхто мене ввести не зміг в оману.
І тут лисичка згадала свої веселі студентські роки.Коли лисиця вчилась в інституті,мала вона двох залицяльників-лиса Андреуса свого теперішнього чоловіка і лиса Панча.
Коли вона не приходила на пари,бо хворіла,лиси ввечері приходили до хати її бабусі ніби за книжками,та лякали бабусю та її сестру.
От сидимо ми на хімії , я як завжди заговорилася з лисом Панчом,аж тут хімік підходить та й питає ‘Як глибоко ви знаєте хімію?’ Безмежно-відповів Панч.
А тоді якраз встановлювалась незалежність і на історії викладач завжди спорив з якимись ‘борцями за свободу’.Історика чомусь називали головою колгоспу.Поки вони собі спорили,Панчу хтось дав збірник цитат класиків і щоб не марнувати часу,він вирішив переписати собі їх в блокнот прямо зараз.Але на його біду мені було скучно ія зломила йому ручку.Так він побачив що багато не напише і переліз через сидіння на другий ряд.Борці за свободу цього звичайно не помітили .
Але і цього Панчу будо замало.Він вирішив дістати гарну оцінку і побіг додому через дорогу за рефератом.Історик розсіяно кивнув і через 10 хвилин Панч приніс ще й реферат.
Вийшов він на трибуну читати,а ніхто його не слухає.Ну ,він не розгубився витяг цитати та й переписує на трибуні,наче це його життєва грамота.Так йому оцінку й не поставили.
Був в нас ще один фізик -дуже красивий дядько.Він їхав додому тим же маршрутом,що і ми з лисами.Було вже пізно і лиси проводжали мене додому.Панч жартома казав мені сісти біля фізика і сказати ;’Дивіться яка тяжка задача з фізики’, ну а потім він вже мусив би мене провести додому.Фізик щодня викликав мене до дошки.,тішився.як я щось не знала .,бо я завжди дуже оригінально пояснювала своє незнання.Коли мене один день не було на парі .він питався ;’Де ви були я вас в місті бачив?’ Я відповідала ;’Мала насморк і кашель,не хотіла вам урок зривати’Всі сміялись ,аж падали .Тож на другий раз він вже боявся в мене щось питати.
На другому курсі в нас був викладач,який в кожній групі любив виділяти якусь з дівчат і робити її жертвою свого гумору.Я тоді цього не знала.та це і так би мене не спасло.Він називав мене сонечком ,викликав щодня до дошки і ставив погані оцінки.Так було мабуть,уроків три а потім він побачив з ким має справу і після того напевно надовго забув свої жарти.
Після тих злощасних трьох пар я викликала його в коридор і сказала :’Ви нещасний самодур і знущаєтесь з студентів ‘Злий викладач спитав ,чи я ще комусь не хочу це сказати ,я сказала ,що тільки йому і ми розійшлися.Вранці на парі він попросив повторити те що я сказала думав,що не повторю.Яповторила і за пару днів про це знав весь курс.Тепер він звертався до мене виключно через слово ‘товариш’,а відповідати я мусила письмово за його столом.Як мав добрий настрій, то питався,чи не змінила я свою думку.’Як будете до мене нормально відноситись,то зміню’-відповідала я .
Екзамен приймав професор.Примусово вивчивши майже блискуче його предмет.я відповіла все.Він довго дивився на мене ,потім спитав’Ви медалістка?’Я відповіла ствердно і дістала гарну оцінку.
В спогадах про минуле лисиця вернула додому з повним кошиком грибів.
От і настало бабине літо і лиси нарешті купили машину.Це було велике щастя для всієї сімї.Назва машини перекладалась як ‘Щаслива’ і це було добрим знаком.Все було класно, не було тільки грошей,щоб віддати частковий кредит.
Правда.за цей час сусід-спекулянт купив собі другу машину і в нього вже було дві,то маленький лис казав татові ‘Купи мені другу’
Лиси тепер мандрували машиною до Станіслава,на Буковель,в Косів,Шешори.Малий лис любив як ходити,так і їздити спокійно,без крику і шуму.Так що вихідні для лисів ставали спокійними днями.
Малий лис ходив в садочок і поправлявся,навчився сам ходити в ‘туальот ‘,міг сам гратись надворі з песиком Рижиком Він вже віддавав в дитячий садочок не його іграшки, жалів песика.,співав пісеньку про осінь ‘Я зовотая осінь,фавбую листочки ,фарбую,фавбую фарбую листочки,розношу дарунки’.
А тим часом машина стояла в гаражі,бо була погана дощова погода.Один раз лис пробував їздити,але біля гаража скерував у сливку.Добре,хоч не дуже травмував . .І так потрохи всі звірі на їхній вулиці готувались до зими.Їжак збирав і здавав яблука,інші добудовували і утепляли хати.Взагалі осінь дощову лисиця не любила,бо треба було 2 рази на день мити 3 пари чобіт від болота та прати штани.
На день народження лисички лиси поїхали на екскурсію на озеро Несамовите.На полонинах вже лежав сніг,гори були близько,як на долоні всі в снігу і як назло камера не знімала. Аж потім,вернувшись ми побачили, що включили не ту кнопку.Малого лиса не взяли. Він в бабусі плакав,поки тета не купила йому маленький бензовоз.
У грудні лисиця захворіла.Хворіти для неї значить мати ГРЗ.Так як полежати не виходило,вона гордо переносила інфекцію на ногах,та ще й треба було виконувати домашні обов’язки.Тому на Введення лисиця влаштувала собі свято-нічого не робила ,а так як чоловік заставляв йти до роботи ,назло йому написала вірш,перефразовуючи Сосюру:
Так не кохав ніхто десятки літ ,в думках я за тобою плачу
Красивий,гарний поставний ти мрія всіх жінок неначе
Ти подарунки дарував і квіти слав і маєш ніжну ,палку вдачу
Ти не просив мене зварить обід і не казав ,що я ледача
Коли лиш сумно ти в думках вже є ,з тобою я в сукенці бальній
І веселіше вже життя стає .Красивий ти бо нереальний.
Потім лисиця випила глінтвейн і опірні сили організму знову почали боротись за її здоров’я.
Сьогодні на роботу до лисиці приходила представниця фірми ‘Емвей’.Вона була бідна,але з захватом переконувала .що в 3-5 раз дорожчі порошки і засоби для прання є корисніші,дарма що вони становлять 1-4 її зарплати.Вона все вигукувала ‘Супер Супер’ і казала що найкраща витрата зарплати -це придбати 3 сковорідки або 3 баночки вітамінів.Це було і смішно і сумно,та лисиці вдалось вирватись від неї десь через годину.Цю годину вона втім використала для себе,щоб випити кави і поїсти дармових цукерок представниці.Прополоскавши добре свої мізки, лисиця стала думати,що б її такого смачненького приготувати на Миколая.
І тут вона згадала.як жила в гуртожитку.Жила вона не дуже бідно,щонеділі їздила додому,приїзджала з повними сумками.А були хлопці,що по 2-3 тижні нікуди не їхали і коли приходили в гості,а було це кожної днини,все лазили по баняках.Їх приваблювало все-і холодні вареники і стара ковбаса,картопля.Все,що лисичка вже їсти не хотіла і думала,як знищити ці запаси,було за мить з’їдено.Голодні хлопці все ще з блиском в очах розглядались по кутках в пошуках їстівних предметів.Один раз лисиця хотіла щось приготувати і спитала в одного,чи в нього є яйця.’Які.курячі?’Ні.курячих немає’-з сумом сказав він.
Дописавши це,лисиця пішла готувати свою улюблену сирно-яблучну запіканку.
На свято Миколая малий лис вже місяць наперед казав,що за ним дуже скучає і вивчив вірш:’Святий отче Миколаю! Щиро я тебе благаю просьбу цю сповни,що на думці маю.Татові,мамі і мені зволь даруночки прислати ,ми тя будем шанувати.’
Вечером малий лис був дуже нечемний.Змучені тато і мама ледве доповзали до телевізора і тут з потроєною енергією до них біг малий і починав просити:
1Включити мультикиЦе ще найлегше,бо в них був і другий телевізор
2 Сіпати і тягнути погратися з ним.
3 Перебивати розмову тата і мами.
4 Заблокувати телефонтобто як хтось подзвонить ,підбігти і сказати ,що татомама на роботі і швидко покласти трубку
5 Голосно співати ,кричати,витягати все що витягається і дзенькати всім,що дзеленькає.
6Просити покупати,покласти спати,дати цукерки,моня і т.д.
Так що мама,мавши твердий намір робити зарядку для фігури і тато ,який теж планував для себе якусь працю падали без сил на ліжко і так закінчувався майже кожен їхній трудовий день.
Як не дивно.в першій половині дня малий вів себе відносно добре і на запитання лисиці ‘Як поводився?’вихователька казала ‘Золота дитина’, а малий лис ‘Чуєщ?
В малого вже зявились зачатки мислення.На запитання ‘Нащо тобі язик?’ відповідає:’Тарілки облизувати’-‘А щоки?’-‘ Щоб я так гарно жув’.
Тато виходить з ванної,малий питає:’Ти чого такий мокрий, нещасний?’
Хочу поцілувати його в одну щічку,кажу :’А в другу?’-‘А друга така сама’.
Як йде гуляти ,каже: ‘Мамо, я без тебе не йду,як я тебе саму залишу?’
Нарешті випало багато снігу і настала справжня зима.Машина при лисових здібностях до водіння поки що мирно стояла в гаражі,а лисиця вчила малого віршів і пісень до зимових свят.Малий лис вже вивчив довжелезний вірш про зайчика. Ще знав про сніг ,вмів танцювати під музику.
Скоро під Новий рік до них мали приїхати туристи.Це була традиція для їхнього гуцульського краю,правда лиси брали туристів вперше.Знаючи вдачу малого ,лисиця наперед гризлася,чи зможуть туристи в них заснути і як вони відпочинуть.Та це буде згодом,а зараз лисиця готується до свят,переглядає свої записи,вірші.:
Я пишу до тебе листи.Пишу і стираю.Я шукаю до тебе слова.Та я їх не маю.
Може.це все міраж і мені треба казки?І нездійсненних мрій?Може,твоєї ласки.
Я хочу знайти ці слова щоб ти мене зрозумів.Боюсь.,що як скажу,то не буде вже міражів.
Та час є мудріший від нас.Він все відгадає.І образ твій стерся з душі,лиш рідко згадаю
Це все були міражі.Як трудно буває здається без тих міражів дороги немає
Пороблено всі справи і вільних кілька хвиль.І діловий час мов би спинився тут на мить.
В умі перебираю діла зроблені.Дні.Немов в калейдоскопі міняються вони.
І те треба зробити,і те і це успіть.І раптом чую голос зсередини-спочинь.
Поговорити хочу.це я,твоя душа.Ти все мене не чула- була ти зайнята.
Золото листопаду падає тихо до моїх ніг.Жовто-русяві коси щедро дарує нам осінь їх
Шепче ялина сосні:’В нас ще будуть веселі дні .Не журись не сумуй, пісню заспівай ти мені.’
Вже настала зима і тебе вже давно нема.Та я жду ,не дождусь що в душі знов настане весна.
Так казав ти мені :’В нас ще будуть веселі дні Не журись не сумуй і на скрипці заграй мені.’
Закінчена ця казка.Та кому вона сподобалась можна написати лист лисам і обов’язково вони прийдуть до вас з новими казками.До побачення! |
