Adventavit asinus, але чомусь не pulcher і зовсім не fortissimus…
З моїх сумних спостережень
Мої підозри не справдилися. Це не була змова гомосексуалістів. Хоча перші тижні все вказувало саме на це. Прямі ефіри з засідань Верховної Ради, їхнє нескінченне групове злягання, нарешті просвітлілі мужні депутатські обличчя. (Депутатки на той час, звісно, вже були виключені з парламенту.) Крок №2 спрацював бездоганно. Їхня цілковита перемога,- вважав я. Дарма. Але я вже про це казав.
Найцікавіше, що Перша Світова війна отримала свій номер лише після Другої. Лише повні ідіоти могли сподіватися, що на Першій все і завершиться. Ідіотів була більшість, неідіотів - меншість. Ота меншість до 1939 і волала, застерігала, ховалася, готувалася. А ще вперто називала минулу війну Першою, викликаючи цим на себе кпини і зневагу. Цікаво, чи могли вони тоді передбачити якою буде Третя? Огидно, що і після Другої є ще ті, хто сподівається, що Третій можна запобігти.
Не дивина, що і ми прогавили Крок №1. Ні, не так. Ми, звичайно, його не прогавили, але багато хто не зметикував, що це не просто Крок чи там Великий Крок, чи Страшний Крок, а дещо зловісніше – Крок №1. Впровадження у шкільну програму предмету “Планування родини” закономірно супроводжувалося щогодинною появою на телеекранах радісних парочок з оберемками презервативів в руках. Ми, звичайні короткозорі дурні, обурювалися… і жили собі далі. Тільки найрозумніші якось нишком зникали з очей, а за кілька місяців надсилали листівки з Африки.
Крок №2 гримнув нам у двері чоботами моральної поліції (наш час подрував мові ще одне божевільне сполучення, “моральна поліція”, чия офіційна назва звучала ще претензійніше: Поліція комітету з нагляду над моральним станом суспільства). Порятунок нації від порнографії розпочався одразу після набуття чинності Кроку №2 (яка там була справжня назва декрету вже не має значення). Кімнати всіх моїх друзів були зачищені від комп’ютерів (та згодом і від іншого майна). А самих їх очікував чималий термін ув’язнення з перспективою кари на горло, адже вже головний прокурор благав повернути смертну кару та засаду зворотньої дії закону. Зберігання та розповсюдження, зберігання та розповсюдження – лише ці слова я чув, йдучи вулицями свого колись еротично-збудливого, а тепер принишклого міста. Зі знайомих залишилися старі вчителі та старі ж сусіди. Вберігтися від в’язниці мені допомогла лише моя гидливість щодо комп’ютера. Я терпів його ще на роботі, але мати його вдома?! Боронь Боже. Це не абияк спантеличило моральних поліціантів – не побачивши ніде ані компа, ані леп-топа, вони поспіхом побігли до сусідів, боячись, щоби ті не встигли стерти файли, що могли вважатися порнографічними за змістом чи наміром. А я перехрестився… і кинувся палити свої альбоми, де були репродукції Буше і Рубенса та лукашевий Декамерон. Наступного обшуку можна було вже не боятися.
Сплеск гомосексуалізму тривав не довго. Пошуки в комп’ютерах голих баб скінчилися виявленням зображенням голих чоловіків. І незабаром Верховна Рада приєдналася до свого колеги Ш. у в’язниці, що потрапив туди за більш традиційні нахили.
Вулиці спорожніли і посіріли. Я тупо дивився у стелю. Призвачаїтися, як це робили інші вже не було змоги. Попереду був Крок №3 – стерилізація населення.
