На життєвих перехрестях
Немає лиха без добра
Через покалічену душу вона зневірилася, але все ж таки знайшовся лікар
котрий її зцілив
Ольга ФІНОВСЬКА
Тепер я знаю, як боліло душу,
Коли безжально ти її карав.
А все думала - терпіти мушу,
Бо я кохала, та чи ти кохав?...
Її життя не відрізнялося нічим від будь якого іншого. Дитячий садочок,
школа, університет і врешті перше місце роботи. Але за цей невеликий
проміжок часу на її шляху досить часто траплялися люди, котрі чомусь не
бажаючи того, плювали в її ніжну романтичну душу. А вона терпіла, ці
моральні тортури. Інколи їй навіть задавали питання, мовляв -
”Катя, а чому ти це все терпиш? Чому дозволяєш тебе мучити? Припини, так
не можна жити далі. Твоє серце і душа, врешті решт просто не
витримають”. І мабуть не витримали б, якби Катя не взяла себе в руки і
головне, якби її не знайшла людина, котра загоїла численні рани на її
душі та серці.
Першу і найболіснішу душевну травну наніс її перший коханий. Мабуть у
світі не має слів, котрими можна передати почуття Катерини до Анатолія.
Це почуття було ніжне, мов перший весняний пролісок, гаряче наче, щойно
розведене багаття, і вічне як історія. Воно пережило радісних і сумних
митей, воно принесло Катрусі більше сліз, як усмішок, воно примушувало
її іти на божевільні вчинки, воно, врешті решт майже не знищило Катю,
але вона тримає його в серці і досі. Перша історія кохання дівчини
розпочиналася зі шкільної парти. Спочатку все було по дитячому, перші
скромні поцілунки, обійми, наївні ніжні слова. Але з кожним роком,
ніжність переростала у велике і палке кохання. Хоча, як виявилося
пізніше поки у Каті розгорався шалений вогонь кохання, серце Толі все
більше холонуло. Вона віддавала йому всю себе, а він замість прийняти і
зігріти її в своїх обіймах, постійно „бив” образою та байдужістю.
Найгіршим було те, що Толя ніколи не визнавав, що опахає свою дівчину.
Постійно говорив їй масу ніжних слів, а в результаті виявлялося, що вони
просто кинуті на вітер. Катерина, неодноразово пропонувала коханому
припинити стосунки, але той навідріз відмовлявся і продовжував різати
без наркозу закохане серце наївної закоханої дівчинки. Катерина
відчувала, що майбутнього в їхніх стосунках немає, але не могла уявити
своє життя без коханого морального деспота. І продовжувала мучитися
невзаємністю та холодністю.
Коли їхнім стосункам прийшов кінець у Катерина захворіла, але тепер вже
не морально а фізично. Її голова просто не витримала такого стресу і
вона знаходилася під постійним наглядом лікарів. З Божою та людською
поміччю Катерина встала на ноги. Хоча скалічена душа продовжувала
боліти. Мова про якісь нові стосунки взагалі не йшла, адже Катруся
зневірилася, вона вирішила, що вже ніколи не буде щасливою.
Пройшло чимало часу, і на її горизонті з’явився інший хлопець. Катерина
відмовлялася вірити в те, що звернула на когось увагу, адже думала, що
вже ніколи ні з ким не розпочне стосунки. Вона розповіла Ігореві про
свою історію, поставила перед фактом, що нікому не вірить, і що якщо її
ще хоч раз обмануть, то вона цього просто не переживе. Ігор запевнив
Катю у тому, що зробить все можливе для того, аби відродити її віру і
переконати в тому, що вона все ж може ж може бути коханою. Хоча всі його
старання довели зовсім протилежне. Частих дзвінки, чудові квіти та
романтичні слова закінчилися знову обманом. Одного літнього ранку
пролунав дзвінок, і Катерина почула у слухавці слова, котрі остаточно її
підкосили.
„ Фіфа, ти чого дзвониш і пишеш чужому хлопцеві?”. Катерина спочатку не
зрозуміла, - „Можливо помилилися номером” - подумала вона”
І запитала, про кого говорять. Її відповіли - „Ігоря знаєш
такого?”. Після цієї фрази, Катя не плакала, як робила це раніше, вона
була дуже розлючена. Зателефонувала, тому клятому Ігореві, сказала все
що вона про нього думає і послала під три чорти. Він звичайно все
заперечував, казав, що був з нею чесний, але Катерина не повірила
жодному його слову. Чому? Думала вона. Чим я заслужила таке ставлення?
Як ж зі всіма відверта, чесна ніжна, а за мною?.. Ще не встигли
загоїтися в серці глибокі рани, котрі нанесла минула зрада, а тут знову
пройшлися „ножем по серцю”. Хоча цього разу рани не підкосили Катю, а
лише загартували. Тепер вона ні на кого і ні на що не звертала уваги.
Жила собі сама без лишніх переживань та болю. На її шляху траплялися
хлопці, котрим вона подобалася, котрі говорили їй силу силенну чудових
слів, зізнавалися у коханні, а після зникали з її горизонту. І не тому,
що вона їх не хотіла, а просто зникали без жодного пояснення. В
решті-решт вона змирилася з тим, що її всі обманюють і не вірила нікому.
Можливо і траплялася на шляху людина, котра справді казала правду та
вона відмовлялася в це вірити.
Але, як то кажуть не має лиха без добра. На решті в її житті все ж
з’явилася людина, котра була щирою. Звичайно з початку, вона йому теж не
вірила. Сказати чесно він взагалі її не сподобався при першому
знайомстві. Катерина навіть не приховувала цього, і відкрито йому
говорила про те, що в ньому їй не подобалося, казала, що не вірить йому
і взагалі більше нікому не повірить. Олег запитав чому вона черства і
непідступна. Катя не приховуючи правди, відповіла, що на її душі та
серці досить багато шрамів котрі залишили минулі брехня та образа. І
якщо там з’явиться ще хоча б одна маленька ранка то вона буде
смертельною. Олег, пообіцяв, що обов’язково зцілить її душу. Помаже її
чисельні шрами бальзамом любові і ніжності і доведе, що йому можна
вірити. Але не дивлячись на ці чудові слова, Катя продовжувала
наполягати на тому, що вона не вірить йому, що боїться відкритися.
Впустити в душу ще одного Ірода, котрий зрадить її почуття, як зрадили
Ісуса. Адже, ще одна брехня, була б гірша розп’яття та тернового вінка.
Катя не відкривалася і не дозволяла собі вірити в те, що можливо не всі
вони брехливі собаки. Але Олег, все ж таки зробив все можливе, щоб
пе6реконати її в пртиле6жному. Він довів, що йому справді можна вірити,
він врешті решт зцілив пошрамоване серце коханої Катерини і переконав її
у тому, що серед собак є не тільки брехливі, але й чесні та вірні.
Звичайно, якщо та собака бродяча, то вона й бігає за кожним хто покличе,
а от коли в неї є хазяїн то вона ніколи його не зрадить. Олег знайшов
свого хазяїна - ним була Катя. Можливо вона не любила його так, як
свого першого Анатолія, але вона була щаслива від того, що відчувала
постійну увагу, вона знала, що її кохають і не проміняють ні на що. І це
її тішило, серце постійно купалося в еліксирі ласки а очі горіли щастям,
від того, що нарешті в неї з’явився саме той, хто відродить в ній
романтику, хто розбудить її давно дрімаю душу ніжним поцілунком кохання
і ніколи не нанесе смертельної рани на її серце і душу.
