Місце подій звичайний столичний базар у центрі міста. Йому вже більше ста років. Скупаються на ньому представники сусідніх ресторанів, заможні верстви населення та пенсіонери. Причому останні купують їжу не для себе, а для котиків та собачок. Тобто друзів наших менших. Зазвичай раціон домашніх тварин складається з обрізок м’яса свині та телят, рідше це шматки риби.
Дмитро Петрович пересічний громадянин, вже давно пенсійного віку зі Східноєвропейської країни, якому пощастило отримати за радянських часів квартиру у центрі. Його колишня спеціальності за сімома замками і невідома навіть родичам. Ходять чутки, що Дмитро Петрович колишній гебіст, який катував у погребах деседентів з Західної України. Та то лише чутки. Загалом наш пенсіонер порядний та чемний чолов’яга з «совковою» авоською в руках.
Для тих хто ще не знаю або вже забув, що таке «авоська» поясню: капронова сітка з потовщення в районі ручок. Її функціональні обов’язки дуже прості, між тим важливі. Наприлад ви йдете по вулиці і побачили через дорогу торгову точку з кавунами, динями та різними харчами: помідорами, персиками, бананами та апельсинами. Підходите, питаєтесь ціну на рослину сімейтва гарбузових. Ніби все гаразд і грошей вистачає, а от тільки ні у продавця, ні у вас пакета немає, а в руках нести так незручно і тут на допомогу приходить авоську, яку ви витягуєте з задньої кишені штанів. Ви задоволені, а продавець вражений вашою винахідливостю.
Так от наш герой, Дмитро Петрович саме з тих винахідливих, що постійно таскають з собою «авоську». І йде пенсіонер на найближчий базар, ні не купувати квіти, екзотичні фрукти, яких вдосталь на полицях, і навіть не м’ясо свійських, чи якихось там лобстерів. А все тому, що він пересічний пенсіонер. А пересічні пенсіонери вирушають у подорож до базару не купувати, а сперечатись, сваритись і доводити свою правоту. Вік дозволяє, що тут скажеш?! Але Дмитро Петрович не такий – він не полюбляє сваритись, він просто цікавий до всього.
Отож Дмитро Петрович проходить повз торгові ряди і немов середньовічний парфюмер їсть носом чорносливи і персики, мандарини та хрін, помідори та манго, ананаси та перець. Він порівнює минулорічну якість запаху з цьогорічною, робить аналіз, вивчає, досліджує.
Дмитро Петрович геолог-розвідник від запаху. Він здатний вловити навіть незначні зміни та метаморфози, не поглянувши на плід. Ось такий от наш герой. Дмитро Петрович призвичаївся.
Між рядами базару повно спокусливих місць де продають неймовірні запахи, нектарні аромати. Треба йти не в центр де людський піт перебиває насолоду, а поближче до країв де можна отримати екстаз, набратись емоцій та шлункового соку. Після чого швидше бігти додому де чекає пакетик картоплі швидкого приготування та мівіна з гострою приправою. Смакотааааааааа!!!
А вже ввечері за партією в доміно чи шахи такі ж пересічні пенсіонери з колишнього соцтабору діляться враженнями від смаку повітря, автомобільних шин, одягу, взуття та їжі. Боже, які це приємні часи.
