У неї було багато друзів..вони бували часто онлайн..але насправді їй цього не було потрібно, вона дивилась на одну анкету і чекала..чекала так вірно..коли ж буде on-line...і ось нарешті, щастя...таке бажане одне слово ОНЛАЙН навпроти фото...Дівчинка зразу ж написала привіт,але відповідь не приходила, вона все чекала, чомусь хвилини в очікуванні проходили наче вічність...
Дівчинка вирішила написати, ще одне повідомленя...та марно відповідь так і не приходила, хоча навпроти фотографії все, ще був напис on-line...Невже вона марно чекала...і сьогодні так і не вийде розмови на різноманітні теми, які вони в двох так полюбляли...Хіба можна так, за один день забути всі слова,які писались так щиро..з такою безмежною любов"ю переданою кількома словами.. У неї на очах зявились сльози....вона плакала...її переймав нестерпний біль...біль у серці...вона вирішила написати в останній раз..
Але ось на моніторі появилось нове повідомлення від особи on-line....сорі були, справи вибачай....не було часу переписуватись...я так скуча....
