(Вступна лекція професора соціоекономіки пана В.Пинзерика 1 вересня 2009 року студентам економічного факультету Черкаського держуніверситету)
Наше нечуване економічне зростання, любі друзі, розпочалося у 2006 році, коли наша футбольна збірна виграла Мундіаль-2006. Це поставило остаточну крапку у суперечці про корисність/некорисність футболу та поклало початок запровадження математичних методів теорії катастроф у практичну політекономію.
Деякі наші українські економісти віддавна, а точніше - з 2004 року помітили, що валове зростання національного продукту залежить від перемог українців на тому чи іншому світовому змаганні. Наприклад, нечуване доти зростання української економіки у 2004 році ( котре, звичайно ж, і поруч не стояло із нечуваним зростанням 2006 року) , що хотіли обернути собі у заслугу деякі окремі члени так званої "Партії Регіонів", мало справжньою причиною не що інше, як перемогу нашої видатної співачки Руслани на "Євробаченні". У той же час поразка сумнозвісних "Гринжол" на "Євробаченні -2005" призвела до зниження темпів зростання, за що, знову ж таки, незаслужено картали уряд Юлії Тимошенко . Насправді у вільному ринковому суспільстві значення такого інституту, як уряд , значно перебільшують, в основному, самі члени уряду, котрі вважають себе незамінними. Наші ж учені довели, що ключову роль у зростанні економіки відіграє саме народ , котрий надихається перемогою своїх представників на подібних вагомих міжнародних змаганнях, коли якомога ширша у відсотковому численні частина народу має можливість згуртуватися і об"єднатися на ментальному та духовному рівні. Бокс, на відміну від музики та футболу, не є настільки популярним серед населення, хоча відхід Кличка зі спорту і вніс кілька мінусів у темпи розвитку за 2005 рік.
Ну, такого пояснення, в принципі, давно було слід очікувати. Ви всі пам"ятаєте з історії, що ніщо так не могло згуртувати радянський народ, як наявність спільного для всіх громадян ворога - німецького фашизму. А що робити у мирний час ?? Треба шукати такого спільного ворога в інших сферах життя , і , насамперед, у спорті.
Отже, на цих графіках ви маєте змогу ясно побачити, наскільки важливою для зростання української економіки виявилася перемога нашої збірної на Чемпіонаті 2006 року. Ви бачите, що темпи зростання склали понад 40 відсотків , це набагато більше, ніж у 2004 році, що пояснюється тим, що , по-перше футболом цікавиться значно більша кількість населення, аніж музикою , по-друге, у складі футбольної команди було багато футболістів із різних регіонів країни, в той час як Руслана представляла практично лише Західний регіон нашої держави.
По-третє, звичайно, це потужна рекламна кампанія Мундіалю та , по-четверте, що відрізок часу , на протязі котрого на населення України здійснювався об"єднавчий тиск, набагато довший за тривалість конкурсу "Євробачення". Тобто, "Євробачення-2004" тривало лише три дні, у той час як Мундіаль тривав аж цілий місяць, тобто - у десять разів довше за часом. Тут, проте, слід зазначити, що тривалість такого об"єднавчого тиску не можна збільшувати до нескінченності, так як людина має властивість призвичаюватися до такого зростання тиску і через деякий відтинок часу сприймати його як нормальний. Наші дослідження показують, що вже після двох тижнів такого тиску близько 60 відсотків людей призвичаюється до його впливу і на них цей фактор вже перестає діяти, а ще через один тиждень призвичаюється загалом 80-85 відсотків людей. Тобто, подовженням терміну дії цього фактору неможливо досягнути нескінченного зростання продуктивності популяції. Це є перший наслідок з аксіоми Пинзерика-Черкаського.
Звідси , з цього наслідку, можна зробити ще один висновок - що нашій збірній, практично, можна було задовольнитися навіть другим або й третім місцем - на кінцевий результат (згуртування нації) це би майже не вплинуло. Проте , завоювання першого місця мало ще й зовнішній ефект - до нас стали придивлятися інвестори, що збільшило у кілька разів приток інвестованого капіталу в економіку України, а , отже, і потягнуло за собою екстенсивну ( або реактивну) частку у зростанні темпів розвитку.
Отже, коли збільшенням часу впливу вже нічого не можна досягнути, що в такому разі потрібно робити ? Слід змінювати точки контакту ( або точки дотику) впливу на суспільство. Тобто, після футболу слід було посилати свою збірну на чемпіонат світу з баскетболу чи волейболу ? А от і ні . Не зовсім. Бо множини уболівальників футбольних матчів та баскетбольних, а особливо хокейних, значною мірою перетинаються. З іншого боку, множина футбольних вболівальників має майже нульовий переріз із множиною фанатів письменників-фантастів, тому піддаванням об"єднуючого, консолідуючого впливу на цю групу суспільства, можна було не зупиняти , а навпаки, продовжувати зростання темпів розвитку.
Ну , про це можна було б говорити довго. Але хочу ще торкнутися однієї маловідомої сторінки у цій історії. Я хотів би розповісти про роль наших спецслужб у перемозі нашої збірної. По-перше, велику роль зіграло запрошення до аналітичної групи ряду видатних екстрасенсів, астрологів, ворожок і навіть циганок. Вони , незалежно один від одного, надавали тренерам різноманітні рекомендації, аж до того , якого гравця і на котрій хвилині змінювати, хто де в якій частині поля повинен грати і тому подібне. Недарма під час матчу з Тунісом коментатор сказав, що лише Блохін та його команда знає, хто з гравців які функції виконує на полі . Наші військові аналітики усереднювали всі ці рекомендації і надсилали тренеру на мобільний офіс через інтернет . Як правило, тренер виконував ці рекомендації. Кажу "як правило", бо в одному матчі , найпершому, зі збірною Іспанії, тренер дуже скептично поставився до цих рекомендацій, практично проігнорував їх, про що потім, проаналізуваши ці невиконані рекомендації , дуже жалкував.
З іншого боку, наші аналітики доклали чимало зусиль, щоб у півфіналі звести , з одного боку, англійців з аргентинцями, а з іншого - нашу збірну з німецькою. Англійці віддавна ворогують з аргентинцями, взяти хоча б історію з Фолклендськими островами, тож у півфіналі вони так один одного безжалісно молотили, що їхнім гравцям знадобилося б кілька місяців, щоб повністю відновитися. Ну а те, що наші супротивники в півфіналі виявилися саме німці…. Ви розумієте… друга світова… сучасна хвиля моралізаторства серед німецької молоді, почуття провини перед Україною…. Все це внесло свою дещицю в те, що німці просто підсвідомо віддали нам перемогу, звичайно, трохи посмикавшись для годиться.
Ну, тут , наприкінці, хочу лише внести деякі зауваги. Ви , мабуть, раніше чули або читали в російських газетах про те, що начебто фінальний виграш нашої збірної у аргентинців по пенальті випадковий, непереконливий, що головного арбітра матчу підкупили і тому подібне. Все це, скажу вам відверто, чиста брехня. Ніхто нікого не підкупляв. Просто наші аналітики дуже детально передбачили, в який куток воріт будуть прагнути забити гол аргентинці і в який бік стрибати нашому голкіперу Шовковському. Так само вони передбачили, в котрий бік буде стрибати голкіпер аргентинців, і нашим гравцям треба було лише забивати м"яча у протилежний куток воріт.
Є , звичайно, деякі експерти, особливо з Росії, котрі вважають, що наші аналітики не просто передбачали, але і займалися навіюванням на відстані, щоб змусити аргентинського голкіпера стрибати не туди, ну але я особисто в ці казки не вірю. Поганому танцюристу, як ви знаєте, відомо що заважає.
