Виставляю твір з яким я брала участь на фестивалі "КРАЇНА МРІЙ" . Про свої враження, висновки і побажання напишу згодом
Соня й Дріма йшли полем. Сонько зривав кульбаби і розпушував їхні пухнасті голівки. Зернятка з парашутиками розліталися по полю, а деякі парашутики вітер розносив в гори, до берегів річки, в ліс.
- А я сьогодні бачив маленького Ангелятка, - гордо сказав Сонько.
- Та ти що? – здивувався Дріма. - Тобі пощастило.
- Він шукав своїх тата і маму, - знову так гордо повідомив Сонько.
- Що ти таке кажеш? – засумнівався Дрімко. - Невже так може бути?
- Ти просто не зрозумів. Ангелятка живуть на небі, ти це знаєш. І всі вони хочуть прийти на землю. Хочуть народитися на землі маленькими дітками. А в діток є тато і мама. Тому всі ангелятка на небі знають своїх батьків.
- А навіщо тоді твоє Ангелятко їх шукає? – запитував Дрімко.
- Тому що його мама все ніяк не зустріне його тата.
- А чому? – Дріма нічого не міг зрозуміти.
- Тому що вони не бачать одне одного.
- Ти хочеш сказати, що його мама прозора чи його тато прозорий? Чому вони не бачать одне одного? - запитував Дрімко, у нього залишилося ще 100 незрозумілих “чому”.
- Кумедний ти, Дрімко. Батьки цього Ангелятка ходять різними дорогами, купують речі в різних магазинах, живуть в різних будинках.
Дрімко теж почав рвати кульбабки. Це допомагало йому думати.
- А якщо вони почнуть все купувати в одному магазині, то Ангелятко одразу прийде на землю малюком? І на землі стане на одне дитя більше?
Сонько не знав, що відповісти. Запитання Дрімка виявилися складними. Сонько зупинився і сів на м’яку траву. Він почав розмірковувати в голос:
- Зустрінуться вони в магазині, і що потім? Здається мені, що для народження дитини потрібно ще щось. Та я не пригадую, що саме.
- Вони повинні покохати один одного, - над головами друзів затріпотів хтось крильцями. Це був Амурчик. Він прилетів на землю допомогти маленькому Ангелятку.
- Я так і думав! Дякую, Амурчику, - зрадів Соня.
Амурчик попрощався і полетів далі шукати Ангелятка. Сонько і Дрімко продовжували йти широким полем. Дрімко складав у торбину різні історії метеликів, комах, бджілок, жучків, які зустрічалися їм на дорозі. Вони йшли так довго, що сонечко з одного боку поля перебігло на протилежний. Торбинка з історіями ледве зачинялася. Вона була вщентнаповнена всілякими небилицями, нісенітницями, легендами, байками і казками.
- Привіт, - почули одночасно Сонько і Дрімко. Над їхніми головами, сидячи на хмаринці, чеберяло ніжками Ангелятко. Небо опустило хмаринку до поля, але тримало її за блакитну небесну павутинку, яку прядуть сонячні павучки. Хмаринка колисала радісне Ангелятко. Хотите разнообразия и новых ощущений? Пригласите дешевую шлюху из Хабаровска .
- Ти знайшов маму і тата? – запитали разом Сонько й Дріма.
- Угу, - відповіло Ангелятко, його обличчя просто сяяло від щастя.
До хмаринки підлетів Амурчик і гордо сказав:
- А я, а я випустив стріли кохання!
- Так, - підтвердило Ангелятко.
- Майбутні мама і тато Ангелятка вже закохані один в одного, - не переставав собою тішитися Амурчик.
- Я страшенно радий. Нарешті моя мама і мій тато закохалися. І скоро у них народиться маля, тобто – я!!! - Ангелятко мило посміхалося і радісно кліпало оченятами.
- Нам час поспішати, - зауважив Амурчик. Він щохвилини дивився на сонячний годинник, який сповіщав про вечірню пору. Сонце поміняло свої кольори з жовтих на оранжево-червоні.
- До нової зустрічі, - прощалось Ангелятко. Пухка біла хмаринка почала поволі підніматися вгору. Ангелятко махало обома руками. У його очах поблискували сльози радості. Амурчик затріпотів крильми і теж полетів високо в небо. З висоти пташиного лету він послав Сонькові і Дрімкові поцілунок щастя й удачі.
- Ми чекатимемо тебе, маленьке Ангелятко. Щовечора ми приходитимемо у твою кімнату і щоразу будемо розказувати нову казочку, - Сонько і Дрімко ще довго дивилися на хмаринку, яка віддалялася від них. А Сонце тим часом майже закотилося за високу гору, що врізалась своєю вершиною в самісіньке небо. Дехто навіть думав, що Сонечко спить на цій горі.
- Поглянь, - сказав Дріма, - Сонечко вітається з Місяцем.
- День переходить в ніч, - додав позіхаючи Сонько. - Дітки лягають спатоньки. Час говорити малюкам: “Добраніч” .
Високо в небі засяяла перша зірка. Місяць перекотився на вершину неба. Сонечко повністю заховалося на небокраї. Тиха ніч простелилася широким полем. Лагідні сни розсипалися по землі.
