Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2539
Творів: 45871
Рецензій: 89733

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Як Вусокрут посварився із Крутивусом ( історія 5)

© Олексій Тимошенко, 29-06-2009


Хто не знає  про гарне село  Довгії Вуса? Про село, яке здавна було відоме завдяки  своїм мешканцям, що мали веселу вдачу, а хлопці, ще й довгі та покручені вуса на додачу. В якому всі любили жартувати і не любили брадобреїв та з пересторогою ставилися до  чужинців.  Село, в якому можна було знайти корову Зірку, що вміла передбачати погоду, і поблизу якого протікала річка  Вусаня. Нарешті, в цьому селі проживали ще  й двоє незвичайних хлопців - Вусокрут  і Крутивус. Зовні ці хлопці були  дуже схожі один на одного. Тільки один закручує вуса в праву сторону, а інший - в ліву. А ще Вусокрут був маленького зросту, а Крутивус на дві голови від нього вищий. Останнє аж ніяк не заважало їм товаришувати, ну, і, звісно, давало привід іноді жартувати над цією відмінністю.
Одного вечора, коли сонячне колесо вже почало свій рух за обрій, вийшов Вусокрут зі  свого двору і пішов по вулиці, прямуючи  до   крайньої хати їхнього села, туди, де починалася  дорога до сусіднього. А в селі тому жила  файна дівчина Ганнуся, яка дуже подобалася нашому Вусокруту. Ну, а  Вусокрут щиро вірив, що і він не байдужий Ганнусі.  Чи було це так, ми поки що не знаємо, бо Ганнуся - дівчина скромна, і про свої почуття  так просто не розповідає. Отак вийшов Вусокрут із двору, дивиться  - Крутивус човгає.
- Здоров був! - каже Вусокрут.
- Здоров, здоров! - відповідає Крутивус.
А Вусокрут  продовжує:
- Давно, друже, не бачилися!
- Давно, - відповідає той, - від самого ранку.
-Егеж. А ти куди прямуєш?
- Та що тобі, друже, сказати, як так пояснити, щоб було зрозуміло.
- Так я ніби і не дурний, - вихваляється  Вусокрут.
- Та і я теж. Подобається мені дівчина одна...
- Та ти що! - Вусокрут аж рота відкрив від здивування.  Треба ж як!
- А ти куди йдеш? - у свою чергу запитав Крутивус.
- Ти ж ніби не дурний,ото й здогадайся!
- Та ти що!!!- Крутивус зупинився і став, як стовп, посеред вулиці. А потім продовжує:
- Бачу, що не обійшлося тут без вродливої дівчини!
- Аякже! - вихваляється  Вусокрут. - Струнка як тополя!
-А що, - каже його друг. -  І моя струнка як тополя! А ще очі в неї як  синь неба блакитні!
- Ой! - каже Вусокрут, - в моєї  теж блакитні як синь неба! А ще співає вона як  пташка рання!
- Егеж. І танцює  так, що очей не можна відвести!
-Егеж.
Дивляться Вусокрут і Крутивус один на одного. Думають. Аж нарешті Крутивус продовжує:
- І живе вона в сусідньому селі, біля лісу.
- Егеж, - тихенько промовив Вусокрут, чухаючи потилицю. Ото значить діло яке виходить!  А Крутивус втупився у Вусокрута, не може второпати, чого це друг його захвилювався.
Але ж вже щоб точно перевірити свої підозри,  Вусокрут продовжив:
- А звуть  її найкращим їмям у світі - Ганнуся!
- Егеж, - тихенько промовив Крутивус, чухаючи потилицю. Оце так історія!
Стоять наші друзі один проти одного, ніби перший раз побачили. Так тривало не дуже довго, потім Вусокрут  не витримав і звернувся до друга із наступними словами:
- Слухай, Крутивусе, а що, роботи в тебе нема ніякої?
- Гм, так зробив я усю роботу -  худобу покормив, сіно накрив від дощу, на полі сьогодні був, навіть чоботи старі до ладу привів, бо їсти просили...
- Нагодував свої старі чоботи? - насмішкувато цікавиться  Вусокрут.
- А може й нагодував!
- А я оце бачив, що біля твого двору дерево  старе впало, прямо на  паркан.
- А воно як падало, я підхопити встиг!
- Ба, який ти, Крутивусе, спритний!
- А  чого ж, як вітер у полі, а може й ще  швидче! Тільки хочу тобі, Вусокруте, сказати ось що, чого оце ти вийшов з двору свого, як на подвір'я до тебе вдерлася Зірка  Чорновусова, шкоди напевно наробить. Я сам бачив.
- Та ти не лише спритний, тай ще гострозорий! За три вулиці вгледів те, чого й не було!
- Каюсь -  є  такий талант!  - вихваляється Вусокрут.
Бачать хлопці,  немає ніякого порозуміння, тому, не вагаючись одразу перейшли до діла, вхопили один одного за довгі та покручені вуса і кружляють у дивному танці.
- Що, оце ти так дружбу цінуєш!- кричав один.
-  Чия б корова репетувала! - відповідав  другий.
Чорновусова корова Зірка ніби почула слова Крутивуса і як заверещіть, аж дерева захитались від її співу!
Раптом хлопці зупинилися, руки опустили і стоять. Згадали, як тонули у холодній воді Вусані і як врятували один одного, витягнувши за ції самії вуса. Соромно стало  на мить.  Та спогад про файну дівчину  Ганнусю  одразу змусив підняти руки знову і  ще міцніше вчепитися у вуса.  
- Танцюємо? - раптом запитав Вусокрут.
- Танцюємо! - підхопив Крутивус.
А треба пояснити, що колись давно хлопці вирішили - щоб не трапилося, не битися на кулаках, а тільки танцювати. Хто перетанцює іншого - той і переможець! Отож хлопці хутко кинулися витанцьовувати. І так танцюють - очей відвести не можна! Та й танець дивовижний був,  і не бійка, але й не гопак.  
А час біжить, сусіди почали поволі збиратися навколо хлопців, дивляться гигочуть і дивуються - Вусокрут і Крутивус змагаються між собою. Прийшли Вусарчук і Вусенко, Вусько і Вусик,  а також Чорновус, Біловус, Закрутивуса, Відріжвуса, Сивовус та багацько інших. Всім же цікаво, чим закінчиться це змагання. Однак  здавалося, що хлопці ані трохи не стомилися.  Аж ось нарешті Вусокрут і Крутивус, зупинилися, обперлися  спинами і повільно спливли до землі.  Сидять, а перед очима метелики кружляють.
- Крутивусе!  Вусокруте!  - раптом почули всі присутні.
- Ганнуся! - разом відповіли танцюристи. Але дивляться - стоять неподалік дві дівчини, одна невисока, а інша трохи вища. Обидві стрункі як тополя,  очі як  синь неба блакитні,і обидві такі файні, що очей відвести не можна!
Глянули хлопці один на одного, не можуть зрозуміти, що тут відбувається.
- Ти ж казав, живе у сусідньому селі, біля лісу.
- Казав. Тільки праворуч від великого дуба.
- А моя як ліворуч завернути від великого дуба!
- Та ти що! Не може бути!
Тут весь гурт не витримав, і давай  всі реготати. Ну, Вусокрут із Крутивусом теж не втрималися, за животи вхопилися і сміються.  Отак от сварка їхня і зкінчилася.



      

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Чого тільки в житті не буває :))))

© Консуело, 30-06-2009

Безвус

© Світлана Кедик, 29-06-2009

"Підкручу я чорні вуса"

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Богдан Коломійчук, 29-06-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.4380748271942 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …