Жила собі на світі курка. Сама звичайна курка. Ззовні нічим не відрізнялась від своїх товарок. Але у душі завжди вважала себе кращою за інших. Бо була у неї честолюбна думка. Вона хотіла навчитись літати. Тому на інших позирала з деякою погородою.
− Ні, я не така, як усі, − промовляла вона скрізь і кожному, - Ось подивіться, лишень довкола! Чим усі ці кури займаються? Тільки те й роблять, що несуть яйця, та висиджують курчат! А потім перетворюються на квочок і носяться із своїм виводком, наче нема нічого важливішого на світі! Ні, таке життя не про мене! Я мислю ширше. Мені потрібен простір. Я хочу навчитися ширяти у небесах разом з орлами. І я цього обов'язково досягну. Бо той, хто має старанність може досягнути усього, чого бажає.
Та заклопотані своїми справами квочки не дуже до неї прислухалися.
− Молода ще, − посміхались, почувши промови гонористої курки, − Ось, хай підросте трохи, знайде собі півника, заведе з ним діточок і заспокоїться.
Та курка ніяк не хотіла заспокоюватись Йшла з подвір'я на невисокий пагорб і звідти спостерігала за польотам гордих птахів. І махала щосили крилами, намагаючись злетіти.
− Куди це ти раз по раз ходиш? − поцікавився одного разу у неї молодий півник.
Курка подивилась на нього скоса.
− Вчуся літати, − відповіла, − хочу бути як вони, − вказала на двох орлів, що ледь виднілись у височині.
− Але ж вони хижаки, − засокорив схвильовано півник.
То й що, − курка пирхнула, − і я буду хижаком. Хижий Птах − це звучить гордо!
− Я теж так хочу, − забив крилами півник.
− То гайда зі мною на пагорб тренуватись, − покликала його курка. Я буду зватись Хижий Птах, а ти будеш називатись Орликом. Он, який в тебе дзьоб великий! У профіль − вилитий орел! Ще й гребінцем коронований. Навчишся літати, станеш царем над усіма орлами, а я твоєю царицею.
Від такої перспективи у півника в голові запаморочилось. І став він ходити вчитись разом із куркою. І стала вона його наставницею, а він захисником. Бо деякі старші кури незадоволені поведінкою молодки вже косо стали на неї зиркати.
Одного разу курка так старанно лопотіла крилами, що не вдержалась на ногах і впала з пагорба. А так, як була натурою приземленою, то дуже швидко на землю і приземлилась. Та ці хвилини падіння сприйняла за справжнісінький політ.
− Ти бачив, бачив як я літала? − видряпавшись на пагорб захекано спитала вона приголомшеного півника.
− Я в захваті! − лише й спромігся він сказати своїй подрузі. Курка задоволено кивнула. Вона й сама була у захваті. І делікатно змовчала про те, що коли летіла до землі, кілька разів сернула з остраху. Боялась не долетіти. Навіщо ж цим відлякувати Орлика. Бо йому теж треба вчитися літати. А хочеш літати, вмій і срати. Тим же орлам на голову, якщо вони по необачності пролітатимуть знизу.
Тепер пагорбок показався курці занизьким. І пішли вони з Орликом підкоряти вищі вершини. А що з ними було далі, хай кожен здогадається сам.
