У благословенному жовтні року дві тисячі шостого щось сталося у Космосі, бо тоді велика кількість люду, який десь і колись пробував віршувати, раптом відважилася вигулькнути на сайті "Поетичних Майстерень". Я писала колись свою історію, яка зовсім дивним чином привела мене на той сайт. Так сталося, що я сприйняла його, як істинні Майстерні і писала там свої твори із надією, що мене навчать творити.
Якби не рецензія Михайла Карпового, то мої твори і досі висіли би там мертвим тягарем. Саме його слова заставили мене шукати учителя поетики і я вдячна Мірку Трасуну, який подав мені перші уроки.
Саме ці двоє поетів - Михайло і Мірко - були моїми першими учителями.
Прийнято чомусь радити новачкам побільше читати, аби вони вивчилися віршувати. Я завжди читала багато, та для віршотворення цього було мало.
На сайті поетичних майстерень я познайомилася із великою кількістю початківців і майстрів. Їхні думки про мої твори були діаметрально протилежними. Зараз, переглядаючи свої скромні спроби, я не вважаю їх чимось досконалим, ба!, не вважаю і віршами. Та це були МОЇ почуття, щирі і непідробні.
Мене зацікавила думка інших людей і я зареєструвалася тут, на ГАК. Щоб пізнати думку про свої твори, а не про мене, я вибрала псевдо "Лілея". Мене одразу викрили. Тут так прийнято - здирати маску одразу зі шкірою - чим болячіше, тим більшу насолоду отримує розвідник. Причому сам розвідник розважається тим, що пише під псевдо або без підпису.
Скоро я відчула потребу писати вірші про своє сокровенне і, таким чином, на Майстернях і на ГАКу появилася Оленка Прекрасна. Та борці за справедливість вичислили мої твори. І почалися дрібні містечкові гоніння.
Мене пішли зі сайту поетичних майстерень на мої іменини, того ж дня, Мірко Трасун створив сайт "В Оксанки", а згодом - сайт Sevama. Я не рекламую севаму в дану хвилину, бо реклами ми давно уже не потребуємо. Я хочу поставити крапки над "і". Здираємо маски, панове.
Тоді, як автор, на Майстерні я не повернулася. Я виставляю там рекламу певних літературних акцій і часом пишу рецензії до творів.
Мої твори є тут, на ГАК, на літАкценті, деяких літературних сайтах, і звичайно, в гутірці українських поетів sevama.
Саме ГАКу я завдячую народженню ще двох моїх літературних персонажів - Глюка 13-го :) і Л.К. Саме Глюк домігся поступів щодо рекомендувалки, саме він виграв конкурс рецензій і дуже гордився підпискою на "Друга Читача".
Л.К. писала свої еротичні твори. Це були мої перші проби віршування у такому стилі. Чи має право людина на псевдо? Чи має право людина писати еротичні твори? Чи має право людина писати твори без матюків?
Любителів копирсатися у чужій білизні мушу розчарувати - Глюк 13-й і Л.К. пішли із ГАКу.
Жодного разу ці особи не написали нічого аморального. Хоча у кожного - своє відчуття моралі.
Я ж - є тут. Не так часто, як інші. Моїм домом зараз є севама. Адресу мого дому кожен може прочитати у моєму підписі. Завдячуючи повній тезці Оксані Яблонській з мого рідного Львова, я виробила собі такий нік на ГАКу, а вона, відповідно, додала до свого імені назву міста.
Для чого я вивернула душу?
Щоб пошукачі пригод втратили бажання вивчати мою історію.
Чи писатиму я коли-небудь під псевдо? А чому б і ні? Хіба можливо втиснути душу людини у жорсткі рамки?
