Невеличка кав’ярня на паризькій вулиці Мон-Март. Трішки лисуватий, з вусами вже немолодий чоловік, здається, на когось чекає. Це Гюстав Флобер, відвертий об’єктивіст. На ньому – біла сорочка, жилет та яскрава краватка. Він чекає на двох приятелів: мосьє Оноре де Бальзака та мосьє Андрі Марі Бейля, більш відомого під псевдонімом Фредерік Стендаль. Сьогодні має вирішитися щось важливе: чия літературна творчість принесла Франції найбільше користі?..
Дискусія почалась із порції свіжої, гарячої кави. Розпочав її мосьє Оноре…
- Панове, ми зібралися, щоб вирішити нагальне питання, чи не проти ви перейти відразу до справи? Ми з вами, шановні колеги, - майстри французької соціально-психологічної прози. Ми тонко відчуваємо усі прояви несправедливості і завжди помічаємо вади суспільства, в якому перебуваємо, ви згодні? На відміну від Вас, мосьє Гюстав, і Вас, мосьє Фредерік або, якщо Ви не проти, мосьє Андрі Марі, я «спеціалізуюся» на написанні малої соціально-психологічної прози. Провідним жанром моєї творчості можна вважати оповідання і повісті. Я маю на меті зобразити усі соціальні типи і прошарки нашого суспільства, тому застосовую різні стилі мовлення для представників різних верств населення.
- Проте, дозвольте, мосьє Оноре, - зауважив Бейль, - я навмисне надав своєму стилю «необробленості» , і це допомагає мені відтворити атмосферу середовища, в якому відбуваються події. Хоч я і запозичив сюжет свого найвідомішого роману «Червоне і чорне» із кримінальної хроніки, проте мій герой – щиросердний юний бунтівник, який прагне зробити кар’єру всупереч Вашим, мосьє Гюстав, буржуа з їх бездуховним світом.
- Перепрошую, але я дуже ретельно відшліфовував стиль мовлення: використав пластичність мови, та й синтаксис і порядок слів зіграли не останню скрипку у моєму романі. – із чашечкою кави у руці заперечував Флобер. - А ще хочу звернутися до Вас, пане Оноре, я зовсім не розумію, як Ви могли дозволити собі втручатися в життя Ваших персонажів? Я наголошую, що об’єктивність – найперше, чого повинен дотримуватися письменник-реаліст.
- Це не в моїх правилах. - відповів Оноре, спокійно, як завше. – Середовище в найбільшій мірі впливає на людину, тому я вдаюся до розлогих описів матеріального світу. Я гадаю, Ваша родзинка, мосьє Гюстав, полягає саме в об’єктивізмі? Вдалий хід. Однак я теж використовую певну тактику, а точніше техніку – техніку перехідних персонажів. Дочки нещасного батька Горіо із однойменного твору, знаходять собі місце й у наступних повістях. Цим я також завдячую невеликому обсягу творів.
- Пане Бальзак, - промовив Стендаль, коли той закінчив, - пане Бальзак, я думаю нам усім не варто сперечатися через дрібниці, оскільки кожен із нас має власний своєрідний «почерк», завдяки якому наші читачі розглядають важливу проблему з різних ракурсів…
- Мосьє правий, - не втримався Флобер, - усі ми розглядаємо проблеми, які стосуються суспільства: Ви, мосьє Андрі Марі, зобразили згубний кар’єризм, завуалювавши усе під мотив пристрасного кохання. Ви, пане Оноре, підняли одвічне питання про те, хто ж таки керує: люди золотом чи воно нами? А я, в свою чергу, приділив більше уваги втраті ілюзій – моя героїня Емма прагне втілити свою мрію, але страшна дійсність суперечить цьому…
Кава сьогодні була особлива. Солонуватий реалізм і гіркуватий об’єктивізм залишили приємний присмак. На невеличкому столику стояло три порожні чашечки…
