За невисокими горами та неглибокими морями, в одній казковій країні жила старенька бабуся. Жила вона у своїй хатині одна, а її дочка та онучка – Червона Шапочка жили по інший бік лісу. Якось одного дня бабця напекла смачних-пресмачних пиріжків, щоб віднести їх до своїм улюбленим спадкоємцям. Так дітки, це тільки в старих казках внучка носить бабці пиріжки, а в нових - сучасних казках навпаки: бабусі пригощають своїх дочок та онучок. Та й справді, жодна мама не спече пиріжків смачніших аніж у бабусі. Це тому що у кожної бабусі є секрет смачності пиріжків. Так от, встала бабуся рано-раненько, ще тільки сонце сходило, напекла пиріжків і понесла їх короткою дорогою через ліс, щоб встигнути пригостити своїх рідних на сніданок.
Іде вона - іде, а на зустріч їй сірий вовк. Привітався вовчисько:
- Доброго ранку, бабусю!
- Доброго ранку, вовчику! – відповідає бабуся.
- Куди це Ти так поспішаєш?
- Напекла пиріжків, несу їх дочці та онучці, які по інший бік лісу живуть.
- Слухай, бабусю, - каже вовк, - позич мені дві гривні. На лікарство. Дуже погано зранку себе почуваю. І голова болить, і в горлі перчить - деренчить.
- Та звідки в мене, старої пенсіонерки гроші? – відповідає бабуся. – Т й якби мала, тобі не позичила, бо не віддаси ти мені їх ніколи, вовче. Ти ж ніде не працюєш, бо хворий хронічно. Де ж ти їх заробиш? А пиріжками, якщо хочеш, залюбки пригощу тебе. Бо багато їх напекла.
- Не треба мені бабусю твоїх пиріжків. Мені лікарства треба, - сказав вовк, повернувся і зник у хащах.
Згадав сірий, що лісоруби завжди беруть лікарство із собою до лісу. І побіг чимдуж до лісорубів. Просити у них лікарства.
- Боже помагай, лісоруби! – привітався вовк. – А чи не порятуєте ви мене, не поділитесь лікарством?
- Дякуємо, вовче! Дай Боже і тобі здоров’я! – відповіли лісоруби. Вибачай, але не дамо ми тобі лікарства! Грошей у тебе нема, а працювати - ліс рубати ти не хочеш!
- А я вам, щось розкажу! – пообіцяв вовк.
- За балачки лікарства зараз навіть в казках не наливають! – відповіли лісоруби.
- Я скажу вам – де можна добре поживитися.
- Ось це інша справа, - відповіли лісоруби і дали вовкові лікарства, а він їм розказав, що бабуся напекла смачних пиріжків і несе їх дочці та онучці на інший бік лісу. Зраділи лісоруби такій звістці, бо саме зголодніли і пішли до хатини Червоної Шапочки.
А вовк, випивши лікарство, приліг під деревом подрімати - відпочити.
Коли лісоруби прийшли до хатини Червоної Шапочки, вся сім’я пила чай та пригощалася пиріжками. Внучка хвалилася бабусі світлиною, на якій було зображено десять фіналісток щорічного загальноказководержавного конкурсу «Найкраща червона шапочка року». Серед них була і вона. Але невідомий фотограф-незграба не зміг вмістити в одному кадрі всіх десятьох, вишикуваних в рядочок, дівчат у червоних шапочках. Тому бабусина внучка, яка стояла з самого краю, була зображена тільки наполовину і на фотографії було, насправді, дев’ять з половиною червоних шапочок.
Коли у двері почали гримати лісоруби, усі: і бабуся, і її дочка, і Червона Шапочка дуже злякалися.
– Ану відчиніть та віддайте нам усі пиріжки! ¬– кричав один.
– А інакше ми виламаємо двері та силоміць відберемо! – підтакуавв другий.
– А якщо не зможемо виламати двері, то виб’ємо вікно та заліземо через нього! – не відставав від товаришів третій.
А в цей час вовк лежав під деревом і відпочивав. Йому стало дуже добре від випитого лікарства. Дехто з дорослих подумав, що до вовка прийшла білочка. Але ні, цього разу білочка до нього не приходила. Раптом вовк подумав: «Що це я наробив? Через мене лісоруби нападуть на бабусю, на її дочку та онучку – Червону Шапочку! Хоч старенька і не дала мені дві гривні на лікарство - треба бігти рятувати їх!» Схопився вовк на ноги та побіг чимдуж до хатинки Червоної Шапочки. Побачивши вовка, який швидко до них наближався та страшно гарчав, вискаливши свої величезні зуби, лісоруби злякалися та втекли до лісу. Бабуся, її дочка та Червона Шапочка зраділи рятівникові. Вони запросили його до хати, посадили за стіл, пригостили чаєм та пиріжками. А ще дали вовкові лікарства. Отака історія трапилася в одній казковій країні за невисокими горами та неглибокими морями, в якій лісоруби страшніші за вовків.
