По п'яти тигоднях мандрованiя дiстали-сьми Роанока, острова малого, през сolonisti заселеного, коєму передрiкаю будучнiсть велику i достаток преiзобильний, аще на му знайшол собi residentia такий видатний муж, як князь волоський i буковинський, Орлок, зажадавший покинути корабель i мешкати на островi, несучи там свiточ европейської просвiти i пiдкрiпляючи сим душi emigranti.
Слiдуючого дня зайшла "Конвалiя" в гавань Нового Львова, вже в землi continentis. Мiсто се єсть поучальним прикладом для гонителiв вiри iстинної, повсюди бо побудованi були доми молитовнi вшисткiх вiровизнанiй, включно з тубiльним (єдиного Бога кличуть тут Манiту, що доводить походженiє релiгiї сiєї од старовинного манiхейства), в коє багато colonisti перейшло, не зазнаючи перешкоджанiй од влади.
Мал-єм честь купно з Ботiєм отримати audientia y gubernator краю, пана Януша Острозького, гойно почастовавшого нас мiсцевими смаколиками: томатом, маїсом i iнними, названiя коїх запомнiл-єм. По законченiю учти, яко i належить шляхтичевi, подяковал-єм i натихмяст спитал-єм про москалiв. На се пан Януш одповiл так:
"Знав я, пане, що приїдуть колись за цим. Гей, Трушко, подавай мескаля на стiл!"
Бардзо здумiл-єм, мiгл-єм бо очiковати чого-кольвек в Новiй Галичинi, але не человiкояденiя; заклякл-єм не порушно i єно рахманно ся молил-єм не в голос. Гди ж увидiл-єм замiсть членiв i нутрощiв человiчеських якусь, кольору непевного, substantia, вельми ся утiшил-єм. Пан Януш пояснил, же мескаль суть productus мешканцiв ханства теночтитланського, кої не милосердно тероризують colonisti поблизу Нового Кракова в низинi рiки Святого Духа.
"Анi поселенцi, анi гiрокези (рiд мiсцевий) не можуть дати собi з цим ради", скаржил ся пан Януш.
"Я можу допомогти вам", мовил Ботiй. "Маю з собою з сотню козакiв, воякiв добрих. Заснуємо там Святодуську Сiч!"
Не слухал-єм далi, пожегнал-єм, не залишивши ся навiть на потопленiє чаровниць, альбовiм нiгди не було менi так банно. "Думал-єм про речi земнi, замiсть небесних, от i маю мандрованiє марне", так собi дорiкал-єм.
Доконавши мало не Геркулесову працю а не отримавши за се нiц, опрiч прикростi, повернул-єм на "Конвалiю", вирiшивши нiгде бiльш з Роксоланiї не од'їжджати.
