Людмила Вікторівна була одним з найкращих косметологів того маленького містечка. Шкіра її обличчя завжди випромінювала здоров’я і для всіх тамтешніх жінок була еталоном краси і доглянутості. Саме тому у неї від клієнтів відбою не було
Коли Людмила Вікторівна була ще Людкою, то зовсім не мріяла про косметологію, вона хотіла стати кравчинею, але життя склалось інакше..
Ще була дівчинкою-тінейджером, вона любила щось видушувати. Як і в більшості дівчаток такого віку, шкіра на її обличчі була не найкращою: не треба було дуже приглядатись, щоб побачити великі прищі в Т-зоні, жирний блиск на щоках і лобі, та ще й вугрі на носику і підборідді.. Але Людка не дуже через те непокоїлась, навпаки, інколи раділа, вона ж обожнювала видушувати прищі і вугрі. Вона захоплено спостерігала, як з великих прищів вибризкує гній, інколи прищі були такими великими, що гній, який видушувала Людка забризкував дзеркало. Вона отримувала від того справжній екстаз. Їй подобалось, як жовтуватий гній вибризкує з горбиків на шкірі і вона мріяла про великі гнояки, які вона дуситиме і дуситиме. Людці здавалась, що коли вона позбавляється таким чином від гною у прищах, то ніби вивільняє енергію.. Вона завжди насолоджувалась тим процесом. Дівчина видавлювала гній нігтями на двох вказівних пальцях. Довго роздивлялась знайдений горбик, брала його вказівним і великим пальцями правої руки, оцінюючи вибухову силу прища, а потім повільно двома пальцями, дівчина надавлювала на горбик так, щоб гній аж вистрілював..
Вугрі давити було теж цікаво. Чорні цятки перетворювались на таких собі хробачків, які повільно виповзають зі своїх нірок. Одного разу їй навіть сон приснився, що вона видавлює вугрі з підборіддя, а вони вилазять такі довгі-довгі.. потім вона розуміє, що то зовсім не вугрі, а справжні хробаки. Вона тягне їх з обличчя двома руками, вони що далі, то товстіші стають.. Слизькі і жирні довжелезні хробаки все ніяк не хотіли витягуватись і були безкінечно довгими…
Після того сну дівчині стало трохи бридко щось видушувати на своєму обличчі, та й , здається, тільки зараз вона помітила, що її шкіра не надто приваблива: місця, де колись були прищі, довго мали червоні сліди, проблемні ділянки густо були всіяні більшими і меншими прищиками, в жирних місцях майже завжди були гнояки, а на носі вугрі… В значній мірі лице у дівчини було проблемним через те, що вона постійно шкрябала, роздряпувала, видушувала щось.
- Як би чудесно було мати гарненьке личко,але попри те, мати нагоду займатись улюбленою справою – думала тоді Людка.
Після тих хробаків, які наснились дівчині, вона таки не могла більше знущатись над своїм лицем. Їй здавалось, що вся шкіра перетвориться у великих довгих паразитів, і слизькі жирні хробаки лізтимуть з її щік, лоба, носа….Вже за кілька місяців обличчя Людки дуже змінилось: подекуди від великих гнояків полишались ледь помітні плямки, на носі було лише декілька чорних цяток.
– Ви знаєте, дівчата, – розповідала Людка подругам, – щоб мати гарну шкіру обличчя треба просто менше до неї лізти руками.. Ото я перестала видушувати прищі, і результат на лице.
– А як же твоя дурна маніакальна звичка все дусити? – питала колежанка.
– Та я від неї не позбулась, але на щастя в мене для того є кіт, – посміхалась дівчина.
– Ти дусиш кота? Чи в твого кота прищі є? – дивувались дівчата.
– Та ні, в кота є блохи...
