Відомо єсть, же любопитство се гріх, прецє чи ж бул хоч один человік без гріха?
Рожденний в фамілії незнатній, але шляхетній і призвоїтій, отримал-єм достойне шляхтича викшталценіє. Так ся стало, же в бібліотеці родителя мого бул утвор превелебного Алоїзіуса з описанієм єго мандрованій по світу хрещеному і магометанському. Яко шляхтич, вміл-єм читати лаціною написане, а альбовім нігди на чужині не бул-єм, закортіло мені, вельми грішному, опустити родимий край, жеби на власні очі увидіти чи правда сказана в преречоній книзі, коїй найулюбьонішою моєю секцією було "До питанія про існованіє москалів" з щегульною дескрипцією:
"На Москві-ріці, горі далече од Чигирину, ся обрітають химороді іменуємиє москалі наподобіє члека сущіє, з двома руками і двома ногами, великіє, якоже малпи альбо ведмеді, можуть жити в воді і на землі, прецє ж гловно на деревах, з коїх ізлазять долі, аби лише пограти на варварській лютні балалайці альбо з'ясти щи, обаче з якого мняса смажать сю страву і хто єя готує для них мні невідомо."
Опановал мене сверб увидіти живого москаля. Для того послал-єм пахолков своїх на ярмалик поспитати аще не чул хто-кольвек про такі дива паче спіткал. Повернули они з человіком зацним і спанялим, купцем з землі іноземної, з Пирятина. Оповідал он мені таке:
"У державі нашій, Пирятині, великій та обфитій, є містечко худе, Харків на прозваніє. Гендлюють там тілько пиріжками та коцами, сиріч ковдрами. За коцами сими приїжджають купці аж з Подолу. Накупив я одного разу сього краму та й поїхав продавати у Галичину. І на кілька коців виміняв там в одного ляха живого москаля. Взяв його з собою, дітям у подарунок, та по дорозі він в мене іздох. Поганський лях не попередив, що москаля треба було годувати тілько щами, я ж бо давав йому галушки. вареники й борщ."
Спитал-єм купця де се єсть та Галичина, а гди ся довідав, іж заутра он рушить там знов, шляхтичем будучи пристойним, запросил-єм го на колацію, де за келихом меду купець дал обєтницю взяти мене з собою яко компаніона. Добре попоявши, поснули-сьми, а за день були-сьми юж в путі.
